Секрети собачого носа: як тварини розпізнають стрес у людини, використовуючи лише запах дихання та поту. Діагностика стресу нюхом.

Це захоплююча здатність собак, яка виходить за рамки простого нюху. Вона підкреслює їхню біологічну схильність до соціального зв'язку та адаптації, дозволяючи їм "читати" наш емоційний стан на фізіологічному рівні. Розуміння цього може покращити взаємодію з вашим улюбленцем, інформує Ukr.Media.

Вчені з Королівського університету Белфаста встановили, що собаки здатні відчути зміни в диханні господаря і визначити рівень стресу. Вони роблять це також і шляхом виявлення запаху поту.

Це відкриття пояснює, чому ваш собака може здаватися надмірно уважним або турботливим, коли ви відчуваєте себе погано. Під час стресу наше тіло виділяє специфічні гормони (наприклад, кортизол і адреналін), метаболіти яких потрапляють у дихання та піт, створюючи унікальний "запах стресу", який, хоча й непомітний для людини, є чітким сигналом для надзвичайно чутливого собачого носа.

Багато власників собак помічали, як тварини прагнуть підійти до людей і втішити їх у ті хвилини, коли ті відчувають сильний стрес або пригніченість. Хтось навіть говорив про телепатичний контакт між господарем і собакою, але все набагато простіше. Ірландські вчені довели, що наші чотирилапі друзі здатні розрізняти запахи нашого тіла, коли ми перебуваємо в стані сильної пригніченості.

В експерименті взяли участь чотири собаки, які обнюхували зразки різних рідин людського тіла, взятих у добровольців у стані розслабленості або стресу. І ось останній стан розумні собаки змогли розрізняти з точністю до 93,75%. Це відкриття може допомогти краще навчати собак помічників і терапевтів, щоб вони дізнавалися про те, коли саме їхні власники відчувають стрес. Важливо зазначити, що в цьому дослідженні використовувалися зразки, а не безпосереднє обнюхування людини. Це свідчить про те, що запах стресу є досить вираженим і стабільним (принаймні у зразках), щоб собаки могли його ідентифікувати навіть поза контекстом прямої взаємодії з людиною. Це також показує, що собаки не потребують візуальних чи звукових підказок для цього розпізнавання, фокусуючись виключно на нюхових даних.