Ми звикли до різноманітних звуків у власному домі — від шуму побутових приладів до голосу дітей і музики. Проте для наших улюбленців, котів, звичний для людини звуковий світ може бути джерелом стресу й навіть впливати на здоров'я, інформує Ukr.Media.
Як насправді чує кішка
Кішки мають вразливий слух, який значно перевершує людський як за діапазоном, так і за чутливістю до тихих звуків. Якщо людина чує у межах приблизно від 20 Гц до 20 000 Гц, то для кішки цей діапазон становить від 45 Гц до 64 000 Гц. Вони вловлюють як низькі, так і дуже високі обертони, які для нас залишаються непомітними. Така особливість потрібна кішці в природі для полювання на дрібну здобич і для своєчасного розпізнавання небезпеки, але у домашньому середовищі це підвищує ризик стресу.
Чому звичні людські звуки викликають тривогу
Деякі звуки у будинку здаються нам фоновими або не надто гучними, але кішка може реагувати на них дуже чутливо. Наприклад, гул холодильника, працююча зарядка, дзижчання електроприладів створюють стабільний, але часто неприємний фон. Гучні, різкі звуки фену, пилососа або блендера викликають у більшості котів різку тривогу чи паніку — тварина може тремтіти, тікати, ховатися або по-іншому проявляти неспокій. Протягом часу, якщо такі ситуації повторюються часто, у кішки розвивається стан, близький до хронічного стресу.
Особливий випадок — звуки дитячого плачу
Дослідження (наприклад, науковці з Університету Лінкольна, Велика Британія) показали, що для котів дитячий плач відноситься до категорії «тривожних» сигналів. Його можна порівняти зі звуками пораненого кошеня, через що у кішки спрацьовує інстинктивна реакція занепокоєння та підвищення пильності. Довготривала дія таких тригерів веде до небажаних змін у поведінці: позначення території, прояви агресії або уникнення контактів, зниження турботи про себе, надмірне доглядання шерсті чи її інтенсивне випадіння.
Стрес, що виникає через гучні чи різкі звуки, запускає в організмі кішки вироблення гормону кортизолу. Якщо тварина регулярно відчуває сильне занепокоєння, це може вплинути не лише на поведінку, а й на імунітет, викликати схильність до хвороб, проблем із травленням та іншими системами організму. Проте зміни у поведінці — перший і помітний сигнал, що кішка погано почувається через надмірний звуковий подразник.
Що допомагає котам розслабитися
Цікаво, що певні звуки можуть навпаки полегшити стрес котів. Це підтверджують дослідження у сфері ветеринарної медицини (наприклад, робота Меган Герритс, Університет штату Луїзіана, про вплив музики на тварин). Класична музика помірної гучності (особливо ті твори, де переважають м'які, спокійні плавні мелодії, низькі частоти) або спеціальна музика для котів (яку створив, наприклад, композитор Девід Тіє) можуть бути корисними для створення відчуття безпеки. М'який низький голос також нагадує кішці знайомі вібрації муркотіння (у діапазоні приблизно 25-150 Гц), що асоціюється у неї з турботою, спокоєм й взаємодією з мамою-кішкою.
Варто окремо згадати про так званий «білий шум» — постійний, м'який фон, який заглушає раптові голосні звуки. Досвідчені біхевіористи іноді рекомендують залишати його включеним, особливо коли вдома гучно або під час вашої відсутності. Для деяких котів легкий фон (радіо на мінімальній гучності, тихий вентилятор або спеціальний пристрій із білим шумом) знижує рівень тривоги, адже у природі абсолютна тиша зазвичай сигналізує про можливу небезпеку.
Як уникати помилок
- Необережне використання побутових приладів. Якщо потрібно просушити кота після купання, дайте перевагу рушнику замість фену. Якщо плануєте прибирати пилососом, заздалегідь забезпечте кішці доступ до спокійної кімнати із зачиненими дверима.
- Котяча територія та укриття. Надзвичайно важливо створити для тварини «острівець безпеки», де вона зможе усамітнитися в разі тривожної ситуації. Це може бути коробка, будиночок або поличка, захищена пледом чи власними речами, які мають знайомий запах.
- Використання спеціальних феромонів. Спеціальні синтетичні феромони (наприклад, у вигляді спрею або дифузора), що імітують заспокійливі запахи, котрим кішка довіряє з котячого дитинства, допомагають стабілізувати емоційний стан у стресових умовах.
Коли обов'язково потрібно звернутися до фахівця
Якщо ваш кіт проявляє крайній неспокій через навіть незначний шум, довго не виходить зі сховку, помітно зриває шерсть або стає аномально агресивним, доцільно проконсультуватися з ветеринарним лікарем-етологом або біхевіористом. Ці спеціалісти допоможуть скласти індивідуальну програму підтримки й проконсультують щодо додаткових методів.
Декілька слів про профілактику
Якщо у вашому домі з'явилося кошеня, поступово, з першого дня варто знайомити його з різними звуками. Короткотерміновий досвід помірного шуму у поєднанні з ласкою чи грою дозволяє у майбутньому виховати кота, що не боїться побутових звуків.
Спостерігаючи за реакціями кота на звуки, ви зможете краще зрозуміти його емоційний стан, створити для нього простір, у якому тиша й м'які звуки — синоніми безпеки. Не бійтеся шукати поради, експериментувати з фоновою музикою чи звукопоглинальними матеріалами — і пам'ятайте: навіть маленька зміна може стати великим полегшенням для вашого пухнастого друга.
