Іноді здається, що наші собаки відчувають нас на відстані, навіть коли вони не можуть бачити або відчувати знайомий запах. Багатьом відома ситуація: варто покликати улюбленця — і він одразу пожвавлюється, навіть якщо знаходиться в іншій кімнаті чи за стіною. Якими ж шляхами наш голос доходить до їхнього серця, інформує Ukr.Media.
Останніми роками науковці особливо цікавляться, як саме собаки впізнають своїх людей. Запах і зовнішність важливі, однак питання про роль слуху залишалося загадкою: чи дійсно голос є особливим ключем до розпізнавання, на рівні із запахом та зоровими підказками?
Відповідь на це питання знайшла дослідницька група з Будапешта, що працює в Університеті Етвеша Лоранда. Ці вчені відомі у всьому світі як провідні експерти з вивчення розумових і поведінкових здібностей собак. Вони провели експеримент, який дозволив значно глибше зрозуміти, як наші чотирилапі друзі сприймають людину ‒ зокрема наш голос.
Як відбувалось дослідження
До дослідження залучили 28 собак разом із власниками. Щоб уникнути впливу знайомого запаху або вигляду людини, експеримент проводили в спеціально підготовленій лабораторії: за двома перегородками ховалися або власник, або незнайомець. Але ключовою особливістю досліджування було використання записаних голосів: голос учасника лунали з динаміків, які розміщували за цими перегородками. Таким чином собака не міг орієнтуватися на нюх чи зорові сигнали.
Ще одна важлива деталь — фраза, яку відтворювали записи, була підібрана максимально нейтрально. Це допомогло мінімізувати вплив емоції та дозволило з'ясувати, чи можуть собаки розпізнати саме індивідуальні особливості голосу, а не, наприклад, радісний інтонаційний окрас, на який вони часто реагують у повсякденному житті.
Кожного разу чотирилапий учасник мав оцінити, хто знаходиться за кожною зі стін, орієнтуючись лише на голос.
Результати і значення відкриття
Результати виявилися дуже переконливими. У 82% випадків собаки правильно ідентифікували голос свого власника — і це значно вища ймовірність, ніж випадковий вибір (який би давав лише 50% успіху). Така точність невипадкова: статистичний аналіз підтвердив, що тварини використали саме слухові ознаки для впізнавання.
Фахівці вважають, що собаки здатні опрацьовувати складні характеристики людського голосу. Вони оцінюють тембр (відтінок голосу), висоту звучання та індивідуальні риси інтонації — приблизно так само, як ми впізнаємо знайомого через телефон, навіть якщо не бачимо співрозмовника.
Експериментальний дизайн був дуже ретельно продуманим: контрольні заходи виключили навіть ймовірність несвідомих підказок або залишкових запахів. Тому сам факт вибору — це справжнє слухове впізнання.
Для чого це відкриття важливе?
Перш за все, це дослідження розширює наше розуміння того, як собаки бачать світ і своїх людей. Голос — це окремий, повноцінний спосіб розпізнання, не менш важливий, ніж знайомий запах або зовнішність.
Тепер зрозуміло, чому собака так жваво реагує на ваш голос ще до того, як побачить або відчує вас носом. Це також пояснює силу емоційної взаємодії: коли ви розмовляєте з ним спокійно або ласкаво, навіть через телефон або в записі, тварина здатна відчути вашу присутність і заспокоїтись.
Далі, відкриття має практичне значення: у тренуванні та навчанні службових чи терапевтичних собак врахування індивідуальних рис голосу власника може підвищити ефективність комунікації. Дослідники також вважають, що подальші експерименти могли б з'ясувати, як змінюється ця здатність із віком, серед різних порід або в ситуаціях сильних емоцій.
За словами членів дослідницької групи з ELTE, «результати показують: голос власника — це унікальний сигнал, який собаки розпізнають не гірше, ніж запах чи зовнішність». Це ще раз підкреслює глибину зв'язку між людиною та собакою, яка формується на багатьох рівнях сприйняття.
Висновки
Знання про те, як саме нас впізнають наші улюбленці, допомагає краще зрозуміти їхню вразливість, відданість і життєву мудрість. Навіть якщо здається, що звичайний голос — це щось буденне, для собаки це може бути основою особистого зв'язку з вами, джерелом затишку і надії.
Теплі слова, вимовлені звичним тоном, іноді стають тим магнітом, який повертає собаку до спокою. Адже слух — це ще одна невидима нитка, якою ваш друг міцно поєднаний зі своїм домом і власником.
Цей матеріал базується на дослідженні під керівництвом Аттіли Андіча з Кафедри етології Університету Етвеша Лоранда, опублікованому в журналі Animal Cognition (2022).
