Уявіть, що вам забивають цвяхи у п'яту. А тепер уявіть, що роблять це регулярно, та ще й заганяють у ногу якусь залізну фіговину. Звучить так само неприємно, як і відчувається, чи не так? Вітаємо, ви побували у шкурі типового коня! Але хіба конярі настільки бездушні, що прирікають своїх вихованців на такі страждання?
Жирний спойлер — ні, якщо все робити правильно. Копито — штука досить специфічна. Технічно — це гігантський ороговілий мозоль, щоправда, складної будови. А з погляду анатомії копито відповідає людському нігтю. Його зовнішня стінка, куди й забивають цвяхи, не має нервових закінчень і кровоносних судин. Тож усі маніпуляції з нею коні переносять цілком спокійно. Для них це так само буденно, як для нас підстригти нігті. Звісно, за умови, що цим займається досвідчений коваль. Адже якщо він помилиться і зажене цвях занадто глибоко, зачепивши живу тканину (це називається «закуття»), коню буде дуже боляче.
Щоправда, вигляд кінського педикюрного набору може нагнати страху на непідготовлену аудиторію. Великий копитний ніж, величезний рашпіль і здоровенні копитні кліщі мають моторошний вигляд (про молоток і цвяхи тактовно промовчимо).
Хоча, власне, це ті самі ножиці, пилка й кусачки, що є в усіх домашніх манікюрних наборах. Уся річ — у масштабі: великому кораблю — велика торпеда.
Але навіщо воно конику взагалі потрібне?
Річ у тім, що регулярне ходіння твердим дорожнім покриттям (на кшталт асфальту), тягання вантажів і перевезення на своїй спині сапієнсів призводять до того, що копита зношуються. У цьому разі — стираються швидше, ніж відростають. Це веде до серйозної проблеми: конику боляче ступати на «стерту» ногу, він починає кульгати.
У диких коней такого клопоту немає. Завдяки постійному руху різноманітним природним ґрунтом, та ще й без людини як баласту, ріст копит і навантаження на них регулюються природним шляхом. Домашні ж коні, які часто стоять у денниках або працюють на жорстких поверхнях, потребують додаткового захисту.
І тут на допомогу приходять підкови. Але це не лише «черевики» проти стирання. Часто їх використовують з ортопедичною метою: для виправлення ходи, підтримки суглобів чи лікування тріщин. Утім, це не єдиний варіант. Зараз набуває популярності рух «натурального розчищення», коли коней не підковують, а для роботи на твердому ґрунті використовують спеціальні кінські «черевики».
Тож підкова — це не знаряддя тортур, а радше захисне спорядження чи навіть ортопедичний інструмент. І правильно забитий у копито цвях, хоч як це дивно, може бути актом гуманізму й турботи про тварину.
