Окрім звичних сизих голубів, які живуть самі по собі, у населених пунктах є також свійські голуби. Голубівники тримають їх у голуб'ятнях, забезпечуючи їжею та теплим безпечним житлом. Хтось тримає виключно для власного задоволення, хтось для виставок і фотосесій.
Від звичних міських сизарів ці голуби відрізняються тим, що вони породисті й, зазвичай, гірше пристосовані до напівдикого життя в місті.
Здавалося б, що тут складного? Пий з калюжі, вимагай хліб у перехожих, брудни пам'ятники. Але, насправді, домашній голуб почувається на вулиці приблизно так само, як тепличне домашнє кошеня в групі дворових кішок. Він не готовий до того, що вільне життя — це постійна боротьба.
На щастя, більшість домашніх голубів залишаються домашніми до кінця життя. Не поталанило тільки "одноразовим" весільним голубам. Зараз розповім, хто вони такі.
Загалом, два-три десятиліття тому раптом з'явився "давній" весільний звичай — випускати в небо білих голубів. Наречені та гості беруть у руки по пташці й підкидають угору. Птахи улітають — усі щасливі. А куди й навіщо вони летять, що це за голуби, — цим мало хто цікавиться.
Добре, якщо весілля організовує відповідальна людина, яка знаходить сумлінного голубівника. Такий фахівець дбайливо привезе своїх тренованих птахів у спеціальному контейнері, пояснить молодятам і гостям, як правильно їх тримати й випускати, щоб не травмувати, а після шоу забере всіх назад до теплої й сухої голуб'ятні, де вони відпочинуть і наїдяться. Або ж його голуби навчені самі знаходити дорогу додому, тож, зробивши почесне коло над весіллям, вони одразу прямують до своєї голуб'ятні.
Але часто буває так, що на весілля напередодні хтось десь просто закуповує два-три десятки білих голубів якомога дешевше, якось їх привозить у багажнику легковика, а потім ці оглушені від трясіння, голоду (їх не годують, щоб не бруднили гостей) і темряви птахи одразу потрапляють у руки п'яній юрбі, яка закидає їх у небо під оглушливу музику та радісні вигуки.
Для весілля головне, щоб голуби були білі. Тому для цього часто використовують будь-який білосніжний брак від породистих домашніх голубів. Брак — це означає, наприклад, що в птаха немає чубчика, який має бути за стандартом, хвіст не зовсім схожий на віяло, або він просто слабкий. Куди подіти такого голуба, якщо голубівник розводить виключно породистих? Ось деякі й розв'язують проблему в такий спосіб: продають як весільних.
Птахи ці до "вільного" життя зовсім не пристосовані: вони не вміють добувати собі їжу, не знають як знайти воду, не можуть прижитися у зграях міських сизих голубів — їх там кривдять, а захищати себе вони також не вміють. Вони не звикли до законів вулиці, у них немає такої здорової агресії і такої напористості, як у диких родичів.
Після весільного шоку вони розлітаються хто куди. Далі, потрапляють у вороже міське середовище, де потрібно миттєво пристосуватися до нових умов, та ще й після пережитого стресу. Але зробити цього вони не можуть.
Вони слабкі, налякані, голодні. До того ж вони білі — їх видно здалеку. Таких птахів миттю вистежують ворони, бродячі коти й собаки. А якщо ні — теж нічого доброго, адже на них чекають лише кілька днів голоду й поневірянь.
Через деякий час двірники приберуть все що залишилося від цих весільних голубів з газонів і доріг, якщо тільки птахам не поталанить потрапити до рук волонтерів, які їх потім старанно виходжують, і шукають їм дім.
Цікаво, як би відреагували молодята, дізнавшись що їхній "птах щастя, кохання і вірності" загинув у голоді, холоді й страху ще до того, як скінчився їхній медовий місяць.
Не втомлююся повторювати: тварини — це не іграшки. До будь-яких заходів за участю тварин треба підходити з розумом. Якщо на весілля вже так кортить голубів, обирайте перевірених, відповідальних голубівників, які дбайливо ставляться до своїх птахів. Не варто купувати голубів у першого-ліпшого. Краще заплатити дорожче, але бути цілком упевненим, що пернаті після фотосесії повернуться до свого затишного дому, де житимуть довго та в ситості.
