У світі природи є поведінка, яка здатна спантеличити будь-кого. Наприклад, папуга, який може безжально вбити пташенят свого ж виду, а в іншій ситуації — стати турботливим прийомним батьком. Звучить як справжня драма? Саме таку загадкову поведінку вчені з Каліфорнії та Техасу вивчали протягом 27 років, і ось що вони з'ясували.
Результати своїх спостережень, вчені представили в журналі PNAS.
Хто ці папуги і як за ними стежили?
Головними героями цього дослідження стали горобцеві папужки — маленькі зелені пташки, що мешкають у лісах Південної Америки. З 1988 по 2015 рік на одному з ранчо у Венесуелі біологи спостерігали за тисячами їхніх гнізд.
Спочатку вчені були спантеличені: вони постійно знаходили в гніздах мертвих пташенят, але не розуміли причини їхньої загибелі. Все змінилося, коли вони помітили, як деякі папуги залітають у чужі домівки, а вилітають звідти зі слідами крові на дзьобах. Щоб краще вивчити цей феномен, дослідники навіть встановили для птахів понад 2700 штучних гнізд із ПВХ-труб і почали пильно стежити за тим, що відбувається всередині.
Причина №1: Битва за «нерухомість»
Як виявилося, найчастіше пташенят вбивала пара папуг — самець і самка, які діяли спільно. Після нападу вони просто займали чуже гніздо. Вчені помітили, що така жорстокість спалахувала, коли популяція птахів зростала.
Коли вільних місць для гніздування стає мало, починається запекла боротьба за "житло". Вбивство чужих пташенят і захоплення їхнього дому стає жорстокою, але ефективною стратегією.
«Не те, щоб усі птахи були природженими вбивцями, але бажання розмножуватися у живих істот дуже сильне. Коли ресурсів стає недостатньо для всіх, вони шукають альтернативні шляхи. На жаль, іноді це означає вбивство безневинних маленьких пташенят», — пояснює один з авторів дослідження, професор Карл Берг.
Але історія на цьому не закінчується. Вчені помітили, що іноді папуги робили абсолютно протилежне — всиновлювали чужих дітей. Це траплялося в гніздах, де один з батьків загинув, а вдова самка знаходила собі нового партнера.
Новий "вітчим" опинявся перед вибором: вбити не рідних йому пташенят або піклуватися про них. І, на диво, він робив і те, і інше з однаковою ймовірністю.
У чому ж вигода бути "добрим"?
З точки зору виживання, турбота про чужих нащадків виглядає дивною. Навіщо витрачати сили та ресурси на пташенят, які не несуть твоїх генів?
Але вчені знайшли прагматичну відповідь. Виявляється, самці, які всиновлювали пташенят, отримували величезну перевагу. Вони починали розмножуватися раніше за своїх конкурентів, адже їм не потрібно було витрачати час на пошук партнерки та будівництво гнізда.
Таким чином, такий "добрий" самець отримував справжній джекпот: і готову сім'ю, і власне житло. Цей "альтруїзм" виявлявся хитрою стратегією, яка дозволяла йому обійти суперників і швидше передати власні гени наступному поколінню.
