Іноді люди використовують визначення "породиста" і "вулична" як протиставлення одне одному. Але сам собою поділ кішок на вуличних і породистих некоректний: на вулиці періодично опиняються породисті тварини, а вдома дуже часто живуть ідентичні вуличним безпородні кішки. Часто вони саме потрапляють у дім з вулиці.
Але індивідуальні особливості кішок у питаннях здоров'я потрібно враховувати. Вони можуть бути пов'язані і з породою, і зі станом організму загалом. Зазвичай вуличні кішки міцніші за суто домашніх породистих, тому що у вуличних жорсткий відбір.
Але ця фора дається їм лише на старті. Вулиця це швидко забирає.
У молодих вуличних кішок здоров'я міцне, але організм швидко витрачає сили на виживання, і здоров'я значно погіршується до 3-5 років. Більше цього терміну вуличні кішки зазвичай і не живуть, хіба що хтось їх не годує і не лікує хоча б від паразитів.
Багато породистих кішок, які з покоління в покоління утримуються в "тепличних" умовах, слабші на старті, але міцніші у майбутньому. У них може бути чутливіше травлення, породна схильність до різних хвороб і слабкі місця, які з'явилися через те, що селекціонери хотіли отримати якийсь певний "штрих" в екстер'єрі.
Наприклад, персам із пласкою мордочкою дуже важко дихати в літаку (серце може не витримати), а великим британцям бажана додаткова підтримка для суглобів, тому що вага тисне на лапи. Загалом індивідуальні особливості враховувати потрібно.
Але якщо за домашнього утримання кішка рухається досхочу й отримує правильне повноцінне харчування, тому що господар підбирає для неї індивідуальну дієту за порадою ветлікаря, робить їй щеплення, відвідує ветклініку для профілактичних оглядів, то така кішка має всі шанси підтримувати міцний імунітет і прожити довге (понад 20 років) життя.
