Правильно, автоматично тягне руку прямісінько до його маківки, щоб видати фірмове «хто тут такий хороший». Нам здається, що це пік ніжності. Абсолютний контакт і дружба навіки, інформує Ukr.Media.
Але якби собаки вміли закочувати очі, вони б робили це щоразу під час таких жестів. Бо те, що для нас ласка, для них — нахабний «наїзд».
Річ у тім, що ці чотирилапі мислять трохи іншими категоріями. Їхній внутрішній світ сформувала еволюція задовго до того, як ми придумали собачі спа-салони та рожеві нашийники. У їхньому світі покласти кінцівку комусь зверху на голову — це не має стосунку до любові. Це питання статусу. Коли один пес кладе лапу на череп іншому, він ніби каже: «Я тут головний, а ти — ні, запитання є?».
І тут з’являємося ми зі своїми ніжними поплескуваннями.
Для незнайомого собаки людська рука, яка нависає над головою — це пряма загроза. Спроба домінувати на рівному місці. Ви бачите це так: «Яка милота, зараз я його почухаю». Пес бачить це інакше: «Якийсь двоногий гігант щойно підійшов і намагається мене принизити».
Зверніть увагу, що відбувається далі. Вуха їдуть назад і притискаються до черепа. Хвіст різко ховається кудись під живіт. Тіло напружується, як пружина. Пес ніби намагається стати меншим і втиснутися в землю. У гіршому разі можна і зуби побачити. І знаєте що? Тварина має цілковиту рацію — вона просто захищає свої особисті кордони від безцеремонного втручання.
Хтось зараз точно скаже: «Та ну, мій сусідський Бровко обожнює, коли я чухаю йому лоба!». Звісно, собаки — страшенно гнучкі та розумні істоти. Вони роками адаптуються до наших дивацтв. Багато хто просто змирився, що їхні люди трохи з привітом, і покірно терпить ці дивні ритуали. Але ж тварини — це повноцінні особистості зі своїми настроями. Сьогодні пес готовий терпіти вашу руку на голові за смаколик, а завтра він втомився, і цей жест його відверто дратує.
Де ж тоді гладити, щоб вас точно зрозуміли правильно і не відкусили пальці?
Шия. Грудні м’язи. Боки. Нижня частина щелепи. Це нейтральні зони. Там дотик дійсно сприймається як кайф, приємний масаж і запрошення до дружби, а не як спроба самоствердитися коштом чужого простору.
Все зводиться до банальної поваги. Ми ж не хапаємо за голову нових знайомих в офісі на знак симпатії? От і з собаками все чесно: хочеш дружити — читай їхню мову тіла і не тягни руки до макітри. Принаймні, поки тебе про це дуже прозоро не попросять, підставивши свою макітру прямо під долоню.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!