Чому наприкінці літа оси лізуть у компот і куди вони зникають до зими

Кінець літа. Оса сідає на край тарілки, лізе у склянку з компотом, пікірує на кавун. Зганяєш — повертається. А ще в червні її не було видно. Де вона була весь цей час і чому раптом з’явилася саме зараз?

Усе літо оса була зайнята

Від весни і до середини літа гніздо росте. Матка відкладає яйця, з них виходять личинки, і сотні (а у великому гнізді й тисячі) робочих ос щодня літають на полювання. Личинкам потрібен білок, тому дорослі ловлять мух, бджіл, гусінь, обгризають свіже падло. Солодке теж збирають, але потроху. Це нектар квітів і солодкі виділення попелиць на листі. До вашого столу їм немає діла.

Наприкінці літа сім’я стає найчисельнішою. Ріст зупиняється.

Як улаштований осиний побут

Доросла оса не ковтає шматки м’яса. У неї осина талія — перетяжка між грудьми та черевцем, крізь яку проходить лише рідка або напіврідка їжа. Спіймавши муху, оса відгризає їй крила й ноги, щоб здобич не втекла, розжовує і випиває сік. Тверді крихти вона не ковтає, а м’ясну кашку несе у гніздо.

У гнізді вона згодовує цю кашку личинкам, які сидять у паперових комірках. У відповідь личинка виділяє крапельку солодкої рідини, і оса її злизує. Це частина її раціону, але не єдина. Дорослі оси все літо п’ють нектар і збирають падь. Крапля від личинки — приємна винагорода.

Осине гніздо — не вулик. Там немає меду, нічого не відкладають на потім. Дорослі отримують цю підгодівлю одразу на місці, в обмін на здобич для малечі. Поки в гнізді є личинки, всі при ділі й усі ситі.

Кінець літа: звичний лад руйнується

Під осінь матка перестає відкладати яйця, з яких виходять робочі оси. Натомість у гнізді будують великі комірки для майбутніх маток, і невдовзі звідти виходять крилаті самці та молоді самки. Вони вилітають, спаровуються, самці гинуть, а запліднені самки розповзаються шукати щілини для зимівлі.

Стара матка більше не несе яєць, тому нові личинки не з’являються. А тих, що залишилися, робочі оси знищують самі і просто викидають із гнізда. Годувати більше нікого, тож солодких крапель уже не буде і полювати немає сенсу. Тисячі ос водночас залишаються без діла і звичної поживи.

Чому оса лізе у ваш компот

Усе, що залишилося безробітній осі, — шукати цукор самостійно. І їй щастить: кінець літа — найсолодша пора року. Яблука падають і бродять, сливи та виноград тріскаються. Цукор у м’якоті перетворюється на спирт, і запах тягне ос з усієї околиці. Вони летять на заброджену падалицю, на компот, на варення, на кавунову шкірку, на краплю вина в келиху. На вашу тарілку.

Оси не чекають, поки ягода трісне сама. Виноградину, сливу чи грушу вона легко прокушує щелепами і випиває сік. У яблука шкірка щільна, тому оса розгризає місця, де плід уже пошкодили (наприклад, сліди пташиного дзьоба). Найстиглішу грушу вона знаходить раніше за господаря: простягнеш руку, а на боці вже виїдена ямка.

Комаха, яка все життя отримувала цукор в обмін на роботу, а тепер змушена здобувати його сама. До того ж наприкінці літа сім’я велика, їжі на всіх не вистачає, і оси біля гнізда стають агресивнішими. Але біля столу оса не шукає бійки, а просто ласує.

Оса в липні й оса у вересні — не одна й та сама

Робоча оса живе близько двох тижнів. Та, що в червні тягала мух у гніздо, давно загинула. Нахабна оса, яка кружляє над вашим кавуном у вересні, народилася наприкінці літа. А матка, яка заснувала гніздо навесні, живе понад рік, але й вона не переживе цю зиму.

Чим усе закінчується

З першими заморозками робочі оси гинуть від голоду й холоду. Стара матка помирає. Гніздо, яке все літо росло і до серпня могло стати завбільшки з гарбуз, порожніє. Паперова куля залишається висіти на горищі або на гілці до весни. Зазвичай нова матка туди вже не заселяється, бо навесні будує власне на новому місці.

До речі, саме гніздо зроблене з паперу. Оси відскоблюють щелепами волокна зі старих парканів, сараїв, садових меблів, змішують зі слиною і ліплять комірки. Якщо влітку на дошці паркана з’явилися світлі смужки, то це попрацювали оси-будівельниці.

З усієї колонії зиму переживуть лише молоді запліднені самки. Вони забираються під кору, у щілини стін, у гнилу деревину. До зимівлі вони встигають накопичити у гнізді запас жиру, завдяки якому й живуть до весни. У квітні кожна така самка вилізе зі схованки і самотужки побудує перші комірки нового гнізда.

Якщо пізньої осені або ранньої весни ви знайшли у складках штор, у рамі вікна чи на горищі мляву велику осу — це молода матка, яка залягла на зимівлю. Їй залишилося доспати до весни.