Якщо запитати рандомного чувака на вулиці, чим ми відрізняємося від тварин, він сто відсотків почне загинати пальці: ми, мовляв, мистецтво створюємо, майбутнє плануємо, інтриги плетемо. А вовняні що? Їдять, сплять і роблять тигидик о третій ночі, інформує Ukr.Media.
Але камон. Кожен, хто хоч раз ділив квартиру з пухнастим, знає: у їхніх головах працює такий комп'ютер, що нам і не снилося. І наука нарешті почала це визнавати.
Довгий час серйозні дядьки в білих халатах вивчали мізки тварин максимально крінжово. Садили нещасну мавпу в клітку, світили їй лампочкою в око і чекали, поки вона натисне кнопку, щоб отримати шматок цукру. Нейробіолог з MIT Ерл Міллер каже, що це те саме, що намагатися зрозуміти людину, спостерігаючи тільки за тим, як вона місяцями бездумно скролить стрічку в ТікТоці. Ну так, великий палець працює, рефлекси є. Але хіба це життя? Де драма? Де соціальні зв'язки?
Вивчати тварину в стерильній лабораторії — це бачити лише порожню оболонку. Щоб зрозуміти, як хвостаті приймають рішення, дружать, сваряться чи маніпулюють, за ними треба спостерігати в їхній природній тусовці.
У 2017 році стався показовий випадок. На острів Кайо-Сантьяго, де десятиліттями тусувалася величезна популяція макак-резусів, налетів ураган «Марія». Зніс до біса всі дерева. Тінь зникла, спека стала просто пекельною.
До урагану ці макаки були ще тими снобами — трималися тільки своїх закритих груп, чужаків на поріг не пускали. Суцільні ред-флеги в комунікації. Але коли припекло (буквально), їм довелося перевзуватися в повітрі. Хочеш вижити і не згоріти на сонці під залишками якогось куща? Доведеться посунутися і пустити туди он того незнайомого макака. Ті, хто проявив поведінкову гнучкість і розширив свій нетворкінг — вижили. Ті, хто бикував — ну, сорі, природний відбір.
Етологи (ті, хто записує поведінку) такі: «Ого, вони навчилися терпіти одне одного!». А нейробіологи чухають потилицю: «А що в цей момент відбувалося в їхніх мізках? Як вони зрозуміли, що агресія зараз невигідна?».
І ось тут на сцену виходить нейроетологія. Вчені нарешті додумалися начепити на вільних макак легкі бездротові датчики (такі собі Apple Watch для приматів) і почали стежити, що відбувається в їхніх головах, коли вони просто живуть своє життя.
Виявилося, що у них у голові працює ціла чорна бухгалтерія!
Мозок приматів буквально веде "соціальний облік": хто кого чесав, як довго, і хто кому тепер винен послугу. Вони не просто фіксують минуле, вони прогнозують майбутні альянси. Я коли це прочитав, одразу зрозумів, чому мій пес так майстерно ігнорує мене, коли треба мити лапи, але миттєво зчитує мій вайб і матеріалізується поруч, щойно я торкаюся пачки з його преміум кормом. У них там свої нейронні мережі, які прораховують, як нами управляти.
Зараз наука робить взагалі фантастичні речі. Дехто саджає приматів у VR-кімнати, щоб подивитися, як вони орієнтуються в просторі. А скоро на тому самому острові Кайо-Сантьяго макакам планують начепити спеціальні нейро-окуляри і цілий рік безперервно стежити за їхніми соціальними терками. Хто з ким посварився, чи є в них улюблені "найкращі друзі", як мозок реагує на втрату статусу в зграї. Майже готове реаліті-шоу!
Звісно, аналізувати терабайти цих даних складно, бо поведінка живої істоти — це хаос. Ти підійшов до іншої макаки, бо хочеш подружитися? Чи ти просто голодний? Чи в тебе стрес через погану погоду? Вчені зараз ламають голови, як відфільтрувати цей шум.
Знаєте, навіщо всі ці заморочені дослідження? Не тільки заради самих тварин. Вивчаючи, як макаки будують свої складні соціальні зв'язки, ми намагаємося розібратися у власних мізках. Зрозуміти, як виглядає "типова" соціалізація, щоб у майбутньому допомагати людям з аутизмом чи шизофренією.
Але для мене особисто головний інсайт в іншому. Наші хвостаті сусіди — це складні особистості зі своїми травмами, друзями і чортівськи хитрими планами.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!