Є давній рецепт стопроцентно дієвої принади, який знають багато мисливців, от тільки готують «лисячі ласощі» виключно холостяки, одружені бояться, що їх вигонять з хати. Смаки лисиці можна назвати різнобічними, хоча більше підійде слово «дивні».
Усі ми пам’ятаємо байку про лисицю та виноград, а також про ворону та сир, і все це, включно з вороною, може входити до раціону лисиці. Вона і від хліба не відмовиться, і курятину разом із пір’ям проковтне.
А так взагалі вона — ласунка. Може погризти кабачки на грядках і стягнути котячий корм. Яблуко? Так, авжеж. Горобина? Чому б і ні. Навіть «снікерс» з’їсть і зерносуміш у пташиних годівницях на їстівність перевірить.
Загалом, лисиця абсолютно всеїдна, і в принципі любить поїсти, особливо коли пригощають, то навіщо ж, здавалося б, робити для неї окремі ласощі, які, до того ж, неможливо нюхати людським носом навіть з відстані 50 метрів?
Раніше, коли промисел лисиці мав велике значення, набагато легше було приманити лисицю до себе, ніж бігати за нею по заметах. Ось і робили мисливці «лисячі ласощі», перед якими не могла встояти жодна лисиця, і які лисиці відчували з відстані понад кілометр.
Лисиця відчуває запахи на відстані до 1,6 км, і лисячі ласощі якраз із таких пахучих.
Складнощів у приготуванні немає: брали якусь тару, клали в неї будь-яку малоцінну рибу і чекали, поки під впливом природних процесів вона не перетвориться на той самий чудо-продукт, від якого нудить усю травоїдну живність лісу і більшість хижаків (не падальників). Але не лисицю...
Приблизно через місяць ласощі були готові. Тухла риба з нестерпним запахом усе в тій самій бляшанці переміщувалася до лісу, там відкривалася, ставилася на пеньок і «кликала» лисиць. Встояти вони, на жаль, не могли. Цей запах манив їх більше, ніж аромат ванілі з пекарні манить любителів випічки, а запах картоплі фрі з кафе манить любителів фастфуду.
Мисливцеві доводилося затискати носа, але чого не зробиш заради здобичі цінного хутра.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!