З вуст запеклих ентузіастів частенько доводиться чути, що машини, мовляв, нині не ті, що було в старі добрі часи. Нісенітниця: старі добрі часи - це прямо зараз!
Сучасні тюнери радіють неймовірним можливостям індивідуалізації своїх машин, а виробники нових авто плодять один за іншим літаки, про які не могли мріяти наші діди. Нарешті, серед сучасних машин вистачає таких, від одного вигляду яких завмирає серце. Ми - молоді ентузіасти - завжди з повагою будемо ставитися до старих ікон, але сьогодні - час сучасних легенд, про які колись з теплом будуть згадувати наші діти та онуки.
Приладова дошка тут - електронна
Деякі з таких машин на довгі роки запам'ятаються своєю яскравою зовнішністю, інші - величезною потужністю. Але є й такі автомобілі, в активі яких немає ні того ні іншого, але які гідні, тим не менш, зватися неабиякими. Наприклад, Honda S2000 - маленький та не дуже-то популярний в наших краях японський родстер, який, вийшовши зовсім недавно на пенсію, вже сформував навколо себе невеликий, але вірний культ. Вона - машина неповторнї інженернї витонченості. Головною мотивацією для творців S2000 були не гроші та прибутку, а азарт: їх метою стало витягти якомога більше з малих ресурсів (наприклад, при невеликому обсязі вичавити максимальну потужність, зробити завідомо розхлябаний відкритий кузов жорстким та зібраним).
А ще це - напрочуд надійний автомобіль: сьогодні, коли створюється враження, що в машини слабину закладають спеціально ще на стадії проектування (щоб потім заробляти гроші на продажі запчастин), S2000 - рідкісний автомобіль без серйозних слабкостей (такий собі автомат Калашникова серед спорткарів). Дрібні болячки є і у «Ескі», але в цілому це добра, суцільнолита та породиста Honda, причому тієї самої породи, яка свого часу відрізнила давнину NSX від куди менш надійних європейських суперкарів. Між іншим, S2000 збирали на одному заводі з легендарним середньомоторним суперкаром в японському Точиги (у 2004 році виробництво перенесли в Сузукі).
Букви CR говорять нам про те, що перед нами - топова версія Club Racer
На цьому порівняння з NSX, втім, вичерпано: зовні S2000 - далеко не такий яскравий автомобіль, як його сусід по конвеєру. Більше того, навіть на тлі багатьох аналогів він виглядає скромно. Але в цьому-то вся принадність «Ескі»: вона хижа, але при цьому досить непомітна. Напрошується порівняння з акулою: S2000 - такий ж непримітний та тихий вбивця, який до своєї жертви підкрадається практично непомітно.
Особливо небезпечним цю машину робить двигун F20C - один з кращих атмосферних моторів всіх часів. Цей славний маленький моторчик видає 240-250 кінських сил при скромному об'ємі в два літри (тобто японцям вдалося з одного літра зняти більше потужності, ніж своєму розпорядженні переважна більшість випускаються в світі турбодвигунів!). Що сказати, це - вінець високооборотного японського моторобудування (крутитися цей малюк дуже любить, а видихається він лише при досягненні наближенні до 8600 оборотів за хвилину!) ...
Жовтий колір цій машині не дуже-то до обличчя (хоча таких машин немало)
Природно, побудувати двигун з гоночною потужністю, та ще й змусити його гарно працювати в штатних режимах - та ще задача, з якою навряд вдалося б впоратися без деяких фірмових приколів: наприклад, у попередніх версіях цієї машини стояв спеціальний насос для подачі повітря в двигун при прогріванні. Крім досить складної конструкції у цього мотора є ще один недолік: його дуже важко допрацьовувати. З типовим джентльменським тюнинговим набором потужність цього мотора швидше схильна падати, ніж рости. Загалом, компоненти для доведення потрібно підбирати для нього дуже обережно.
Власне, обережність не завадить за кермом S2000: це среднемоторний спорткар! Двигун тут розміщений цілком за передніми колесами, що, укупі з ідеальним розподілом маси по осях (у співвідношенні 50:50), дозволило досягнути неймовірно живих рефлексів: кермуеться машина як карт! Додають кайфу різні дрібниці у вигляді швидкодіючого, але м'яко схоплюючого зчеплення (із зворотним вижимом), чітко працюючого важеля перемикання передач (самі передачі один до одного розташовані дуже близько: при черговому перемиканні обороти падають не так сильно, як ти того очікуєш), високого центрального тунелю (під ним проходить не тільки кардан, а й поперечна хрестоподібна балка X-bone, що надає кузову S2000 серйозну жорсткість), а також "кокпіта", побудованого навколо водія.
Модернізована машина (AP2)
При всій своїй досконалості ця машина абсолютно протипоказана недотепа: щоб знайти з нею спільну мову, потрібно бути непоганим дипломатом, а то вона усі зуби вибити може! До невпевненого пілота «Еска» абсолютно нещадна, в заносі вона зривається різко та без попередження, а вивести її з цього стану практично неможливо ...
Власне, навіть творцям цієї машини було не по собі від спілкування зі своїм дітищем (а серед них були пропалені та безстрашні гуру: хтось із них ще пам'ятав світлі часи присутності Сенни на гоночних трасах, інші вчили їздити на згаданой NSX)! Та в 2004 році - в ході чергової модернізації - «еску» все-таки зробили поступливіше. Нова машина з індексом AP2 втратила частину своєї чарівності та характеру: є відчуття, ніби колишнього нестримного бійця спробували каструвати ...
Так виглядає S2000 старого зразка з індексом AP1
Спочатку їм це не вдалося, проте, як це не сумно, маркетологи не залишили своїх спроб розмити «інженерну» породу цієї машини. Так, на догоду американцям злющий F20C замінили на більш добротливого 2,2-л. двигуном (не на всіх ринках, але всеж), а далі пішло-поїхало: електронний дросель, система стабілізації ...
У S2000 був останній шанс реабілітуватися та піти, так би мовити, переможцем: потрібна була версія Type-R! Ентузіасти так її і не дочекалися, хоча самі японці були не проти дати «Еске» можливість яскраво вистрілити на прощання (згадати, так би мовити, молодість). Але вогонь в очах S2000 поступово згас, разом із самою маркою Honda, яка успішно скотилася в нудний мейнстрім ...
Це - легендарний двигун F20C
Поступова деградація все ж не завадила S2000 під кінець свого життя вистрілити (нехай не так потужно, як хотілося б): у 2007 році для американського ринку випустили версію CR (ця абревіатура розшифровується як «Club Racer»: вона замислювалася як трохи менш екстремальна варіація передбачуваного Type-R). За цими літерами стояв ряд удосконалень, покликаних зробити цю машину як можна більш ефективним гоночним знаряддям: «укорочена» кермова рейка, більш жорстка підвіска, нові колеса Bridgestone Potenza RE070 (245/40 R17 спереду і 255/40 R17 ззаду), характерний аеродинамічний обвіс (істотно знизив підйомну силу), а також відсутність кондиціонера, аудіосистеми та запасного колеса.
Обважування у версії CR дивний, але головне - він працює ефективно
Здавалося, логічним продовженням CR могла б стати довгоочікувана версія Type-R, однак на честь виходу машини на пенсію японці обмежилися модифікацією з багатообіцяючою назвою Ultimate Edition. Свою назву вона напевно не виправдала: відмінності від звичайних S2000 - тільки в характерному декорі та в жорсткому даху. До чого ж безславний фінал для такого бійця! .. Запам'ятаємо ж цей японський спорткар таким, яким він був у молодості: безкомпромісним, повним життя та завжди готовим до стрибка ...
