Ексклюзивні автомобілі, зроблені в Україні, купують в Монако за великі гроші. Нехай і в одиничних екземплярах, але факт залишається фактом. Нещодавно модель супер-електрокара, розроблена в невеликому українському дизайнерському бюро, дуже дорого оцінили замовники із знаменитого середземноморського графства, інформує Ukr.Media.
Вітчизняні автовиробництва ще якихось 25 років тому могли похвалитися власними розробками, і вони виглядали цілком достойно. Згадаймо славний "Запорожець" - автомобіль, який по праву можна назвати "народним", - найбільш доступний у свій час. Запорізький автомобільний завод, з конвеєра якого тисячі машин з'їжджали на вулиці в різних країнах СНД і навіть у Східній Європі, здавалося, зумів зберегти і виробничі потужності, і робочі руки та світлі голови в складні роки становлення молодої держави у 1990-х. "Таврія" - новий український автомобіль, здивувала в якійсь мірі і своєю інноваційністю. Але інновації вимагають грошей, яких у молодої країни просто не було. Тому почався пошук зарубіжних інвесторів. В різні часи ЗАЗ реалізовував партнерські проекти, які мали різний успіх. На початку 2000-х автомобілі, що створюються спільно з корейської Daewoo, заполонили дороги України і багатьох країн СНД, і це був, безумовно, успіх Зазу. Але потім, в силу ряду причин, цілком гідний автомобіль бюджетного класу виявився неконкурентоспроможним за ціною - як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Причини - торгові війни з боку Росії (найбільш масштабного ринку збуту), зниження мит на іномарки, війна на сході країни, різке зниження доходів населення, відсутність кредитування, "євробляхи".
Ціна - ось що в першу чергу викликає обурення у покупця, який має величезний вибір. А собівартість автомобіля - головний біль виробника. Українське авто, як і будь-який інший національний продукт, з працею "вивозить" фінансові обтяження виробничого ланцюжка і податковий тягар. На жаль, державні мужі не поспішають підвищувати привабливість вітчизняного продукту, якось роблять в сусідніх країнах, з якими потрібно витримувати конкуренцію. Все частіше українському автовиробникові стає вигідніше купити матеріал і комплектуючі закордоном. Собівартість нашого продукту приречена бути завищеною, навіть незважаючи на дешеву, порівняно з сусідніми державами, робочу силу в Україні. "Вся справа в тому, що основне податкове навантаження в нашій країні продовжує нести виробник", - пояснює власник Зазу Таріел Васадзе.
Чому держава не поспішає очистити собівартість вітчизняного продукту від фіскального навантаження та фінансових обтяжень, перенісши (хоча б частково) їх на споживача, як це роблять в більшості країн світу? Чому не намагається сприяти збільшенню частки національної доданої вартості, створення нових робочих місць, розвитку власного виробництва, забезпечення гідної зарплати на вітчизняних підприємствах та сприятливого інвестиційного клімату в країні в цілому? Питання вже риторичні.
Величезні податки не залишають великим серійним підприємствам коштів і часу на пошуки ідей для створення свого автомобіля. Доводиться шукати партнерів з готовим до виробництва продуктом. А то й зовсім, заради виживання, братися за дрібні замовлення, виконуючи для іноземних компаній окремі, дуже трудомісткі операції по збірці певних вузлів та агрегатів. Ось якби створити власне, українське, конструкторське автомобільне бюро і оживити ще якось виживаюче в країні автовиробництво! Хоча, скоріше, воля держави, а не виробництва.
Досвід створення таких автолегенд, як "Запорожець", "Таврія", "Ланос", доводить: у нас є всі умови для повноцінного автовиробництва в межах країни, починаючи від видобутку руди і закінчуючи кінцевою складанням автомобіля. До речі, сьогодні Запорізький автомобільний завод - єдине підприємство, яке має повний цикл, сучасні технології та обладнання. Проте для нормальної роботи автогігантові потрібні реальні замовлення не менше ніж на 100 тисяч автомобілів в рік.
У такій великій країні, як наша, автомобілів повинно бути багато і різних. Українські автомобілі потрібні, в першу чергу, самим українцям. Національні автомобільні заводи можуть, вміють і готові виробляти не просто окремі моделі, а цілі модельні ряди. Бракує головного - політичної волі і державної підтримки стратегічної для країни індустрії.
