Взагалі, сучасний виробник автомобілів всіляко відучує власника машини від якихось осмислених дій типу відкривання капота. Це раніше інструкції наказували перед виїздом зробити те та се - перевірити рівні, оцінити тиск, переконатися в справності, в наявності, відсутності і т. п. Сьогодні ж середньостатистичний власник щиро вважає, що за нього це роблять маленькі роботи, які повідомляють про результати головному роботу, який сидить на лампочці check engine. І якщо масла, наприклад, мало, то головний робот запалить цю лампочку: мовляв, «Х'юстон, у нас проблеми!», інформує Ukr.Media.
Загалом, так воно і є. Але не зовсім так. Хоча б тому, що далеко не всяка машина забезпечена датчиком рівня масла. А датчик тиску вміє тільки волати «Караул!» - тут вже пора піднімати білий прапор. Тому лазити під капот все-таки потрібно - хоча б зрідка.
Термін «зрідка» індивідуальний для кожної машини. Якщо добрий німецький виробник сам повідомляє, що для нього літр на тисячу - це нормально, то робіть висновки, скільки масла у вас залишиться, скажімо, через п'ять тисяч пробігу... Тому найбільш загальна порада - витягувати щуп хоча б раз в 1-2 тисячі кілометрів пробігу. А так само перед будь-якими далекими або тривалими поїздками - гірше не буде. А тим, хто їздить на машині від випадку до випадку, має сенс прив'язувати подібну перевірку не до кілометражу, а до календаря. І вивчати свій щуп хоча б раз на місяць. А якщо машина куплена з рук, то тут гріх не перевіряти рівень хоч кожен день.
Само собою, що всілякі калюжі на асфальті, раптові падіння рівня охолоджуючої рідини та інші негарності також закликають негайно залізти під капот і потягнутися за щупом. Коротше, на «Чек Енджін» надійся, однак сам не зівай.
