Традиція візників
В ті часи, коли по дорогах колесили лише кінні екіпажі, не один поважаючий себе візник, не рушив в дорогу без відра. Його також кріпили в задній частині карети або вози. Відро було наповнене дьогтем: засобом для змащення маточини. Традиція виникла ще в ті роки, коли колеса не оснащувалися підшипниками, інформує Ukr.Media.
Пізніше відро залишилося як начиння, за допомогою якого можна напоїти трудягу конячку.
У радянську епоху
У ще довоєнні часи, перші володарі автомобілів, перейняли у кінних традицію їздити всюди з відром. Вішали його теж ззаду, щоб завжди було на очах у потрібний момент. Практичне значення цього аксесуара було таким: їм черпали воду з найближчих водойм, колодязів, струмків, щоб долити в радіатор. Крім цього, коли система охолодження працювала виключно на воді: за допомогою того ж відра, її зливали на ніч, а вранці заливали назад. У відрі воду можна було і розігріти, якщо це було необхідно.
Мешканці півночі за допомогою відра розігрівали солярку, яка замерзала за ніч або час стоянки в баку автомобіля. У відрі було зручно розводити вогонь: його можна було максимально наблизити до баку.
Забобони водіїв
З тих давніх пір «відерце» - вважається символом порятунку, символом удачі на дорозі. З його допомогою можна було врятуватися, вийти з будь-якого лиха, воно і стало своєрідним водійським оберегом.
Сьогодні практичні властивості відерця, підвішеного ззаду, зведені нанівець. А на легкових автомобілях воно і зовсім використовується виключно як аксесуар, який приносить водієві удачу, оберігає його від біди. мініатюрні, металеві та пластмасові, з химерними розписами або просто «оцинковка» - таких аксесуарів сьогодні безліч, на будь-який смак.
Трохи практичного сенсу
На великих вантажівок з фаркопом відра вішають також для збереження причіпного пристрою: при їзді дужка відра постійно стикається з елементами фаркопа, і оббиває з нього бруд.
