П'ять об'єктивних ознак того, що мозок вже відключається, інформує Ukr.Media.
Ви помічаєте момент моргання
Це - найбільш очевидний і однозначний критерій. Спробуйте згадати момент, коли ви востаннє моргнули? То-то ж! Справа в тому, що в звичайному стані людина зовсім не помічає момент, коли моргає. Це відбувається наскільки швидко, що просто не звертаєш уваги. Зате коли це стає явним, то мова вже йде не про звичайне моргання, а про початок відключення - негайно на узбіччя!
Обмани зору
У такому стані водій не відразу визначає, що саме він бачить перед собою. Чи це фігура, чи то стовп, чи то тінь... Здалеку речі здаються чимось одним, а при наближенні або виявляються чимось зовсім іншим, або зникають взагалі. Це прикордонна стадія: очі відкриті, але мозок вже не встигає обробити всю інформацію, що надходить, - він вже спить!
Зір не встигає фокусуватися
Спробуйте перевести погляд з дороги на прилади, і одразу повернути його назад на дорогу. Який там був кілометраж? Ще раз: на мить на прилади, і знову на дорогу. В нормальному стані, зір встигає перебудуватися, і все прекрасно видно. Але якщо засинаєш, то погляд стає скляним, очі не встигає адаптуватися до умов, стає неможливим окинути прилади одним швидким поглядом, і одразу побачити потрібні свідчення.
Лінь напружувати мозок.
Спробуйте помножити 18 на 3. У нормальному стані це не проблема. А ось людині, яка засинає, це не те що б складно... їй цього не хочеться. Лінь навіть починати. З тієї ж причини лінь розмовляти. Тому що для цього треба напружуватися, тримати в розумі нитку розмови, підбирати слова.
До речі кажучи, будь-яке словесне спілкування, непогано навантажує мозок, тому по-перше: хто базікає - той не засне; а по-друге: якщо в салоні повисла тиша, значить скоро всіх зрубає. В цей момент теж пора зупинятися, хоча здається, що можна ще їхати. Найбільше бадьорить не просто порожня балаканина, а бесіди на якісь хвилюючі теми, будь то секс, політика або який-небудь холівар. Так що запасаємося на доріжку хворими темами.
Дрібні порушення
Два-три рази поспіль забули перемкнутися на ближнє? Час зупинитися і поспати. Не можете пригадати останній дорожній знак? А передостанній? Ніяк? Спати! Зупинилися на миготливий жовтий? На зелений? Ну, ви зрозуміли...
І бонусом експрес-тест для пасажира, як ненав'язливо перевірити водія на предмет сонливості. Фішка в тому, що марно його питати: «Чуєш, ти в порядку?». Відповідь завжди буде одна: «В порядку.». Натомість, треба задати йому будь-які питання, які вимагають обмірковування, або уважності. Наприклад: «А де ми зараз? Що за населений пункт проїхали?», або «Скільки нам ще залишилося до...», а краще навіть щось більш складне, на кшталт: «Як ти думаєш, що краще подарувати <ім'я спільного друга> на день народження?». І якщо відповіді здадуться занадто простими, або неадекватними - час помінятися з водієм.
Загалом, головне правило: мозок не вимикається відразу, він вимикається поступово. Як комп'ютер, спершу працює на 100%, потім на 50%, потім на 25%, а потім бац - вже висить. Цілком реально відловити цей перехід зі 100% на 50%, якщо знати що шукати, і як перевіряти. А шукати треба будь-яку лінь і перевіряти себе на загальмованість свідомості.
Та все ж залишається питання: якщо я можу контролювати себе сам, чи достатньо цього для безпечної їзди на далекі відстані в поодинці? Чесно кажучи, не впевнені. Підступ ще в тому, що разом з притупленням свідомості, притупляється і почуття страху. Тобто, ви розумієте, що засинаєте, по всім критеріям здорової людини, ви вже, фактично, на волоску від смерті, причому усвідомлюєте це, але вам в цей момент взагалі не страшно! Тому що мозок-то вже майже спить. І здається: «Подумаєш, проїду ще XX км до найближчої XXX, а там і посплю/поміняюся».
Бережіть себе.
