За матеріалами ізраїльської преси, передає Ukr.Media.
Терористи, які сидять у в'язницях за вбивства євреїв, щомісяця отримують зарплату розміром в 12 тисяч шекелів (близько 3.5 тисяч доларів) за рахунок... ізраїльських платників податків.
В Ізраїлі досі не перевелися ті, хто не залишають спроб переконати суспільство у доцільності та можливості досягнення компромісу з терористичним палестинським анклавом в Юдеї та Самарії. Більш того, замість того, щоб покаятися перед народом за те, що 18 років тому вони перекинули країну в кошмар угод Осло, лицеміри продовжують заперечувати реальність, звинувачуючи у відсутності світу «недостатньо поступливий» Ізраїль.
У той же час, самі рамальскі терористи навіть не намагаються приховувати ні своє ставлення до «сіоністському утворенню», ні свою кінцеву мету. У відповідності з назвою власної структури — Організації Визволення Палестини, вони декларують війну до повного звільнення всього Ізраїля від усіх євреїв.
Лідер ООП і послідовний отрицатель Катастрофи європейського єврейства, як втім і самого єврейської держави, Абу Мазен нітрохи не соромиться виплачувати зарплату терористам, що сидять в ізраїльських в'язницях. Причому тим більший, чим серйозніше вчинений терористом злочин.
Особливу ж пікантності ситуації додає те, що по суті, гроші, що йдуть на виплату зарплат, передає автономії уряд Ізраїлю і адміністрація США.
Прейскурант:
• до 3 років (кидання каменів, членство в терористичній організації) — 1400 шек.
• від 3 до 5 років (хуліганство, кидання пляшок з запалювальною сумішшю) — 2000 шек.
• від 5 до 10 років (торгівля зброєю) — 4000 шек.
• від 10 до 15 років (спроба терактів з вогнепальною зброєю) — 6000 шек.
• від 15 до 20 років (теракти без убитих) — 10000 шек.
• від 20 до 30 років (теракти з убитими) — 12000 шек.
Терорист, який потрапив в ізраїльську в'язницю на строк до трьох років, наприклад, за кидання каміння або членство в терористичній організації, отримує зарплату в розмірі 1400 шекелів місяць. Спійманий на швырянии пляшок із запальною сумішшю і вандалізм, проводить за гратами від 3 до 5 років і отримує вже 2000 шекелів щомісяця. Постачальник зброї відправляється у в'язницю на 5 — 10 років і заробляє в місяць 4000 шекелів.
Якщо терорист був схоплений під час спроби провести теракт із застосуванням вогнепальної зброї, він сідає на строк від 5 до 10 років. За це його рахунок кожен місяць буде поповнюватися на 6000 шекелів. Якщо терорист зумів провести теракт, але дивом ніхто не загинув, він опиниться у в'язниці на 15 — 20 років. Зарплата його при цьому складе 10000 шекелів щомісяця. Нарешті, терорист, якому вдалося скоїти вбивство, відправляється у в'язницю на термін від 20 до 30 років. Зарплата вбивці досягає 12000 шекелів.
Ймовірно, більше ніж на 20 років відправляться за ґрати два молодих родича з клану Авад, жителя села Аварта біля Шхема, холоднокровно вырезавшие нинішньої весни сім'ю Фогель з сусіднього Итамара – двох батьків, їхніх дітей 11 і 4 років і тримісячне немовля. Відбуваючи своє покарання в Ізраїлі, вони будуть отримувати по 12000 шекелів щомісяця.
При середній зарплаті в автономії, що досягає приблизно півтора тисяч шекелів, зарплати терористам, що сидить у в'язниці, є важливим інструментом для стимуляції терору серед арабських мешканців Юдеї та Самарії. Однак, крім основної виплати, існує і прейскурант бонусів. Сімейні терористи отримують щомісячну надбавку 300 шекелів за кожну дружину і по 50 шекелів за кожну дитину. Особливо важливо для Абу Мазена надихнути на боротьбу з євреями жителів столиці і арабів – громадян Ізраїлю. Тому єрусалимські араби отримують додатково 300 шекелів, а громадяни Ізраїлю ще 500 шекелів щомісяця.
У серпні 2002 року терорист смертник підірвав себе на перехресті Мирон в автобусі, що прямує в Цфат. Загинуло 9 осіб, ще 51 отримали поранення. Організаторами теракту виявилися два ізраїльських араба з галілейській села Бана – племінники ізраїльського ж режисера Мохаммеда аль-Бакрі, який прославився брехливим псевдо-документальним фільмом «Дженін, Дженін», клевещущем на дії Армії оборони Ізраїлю під час антитерористичної операції «Захисна стіна» в 2002 році. Племінники отримали по 9 довічних ув'язнень. Сидячи у в'язниці, вони щомісяця отримують по дванадцять з половиною тисяч, маючи максимальну зарплату і бонус за ізраїльське громадянство.
Хто платить?
Гроші для всіх цих посібників надходять на тюремні рахунки терористів з бюджету так званої «громадської служби» автономії, складовою три з половиною відсотка від всього бюджету ООП (близько 250 мільйонів шекелів). А поповнюється цей бюджет американською адміністрацією та ізраїльським урядом.
Згідно з паризькими угодами від 1994 року, є як би економічним продовженням угод Осло, Ізраїль ось вже 17 років щорічно виплачує терористам, які ведуть війну з єврейською державою, близько 600 мільйонів доларів за дивною схемою: кожен ізраїльський роботодавець сплачує державі податок за своїх працівників. Якщо ж працівник – житель автономії, то держава, в свою чергу передає цю суму владі автономії.
Цей абсурд є абсолютним політекономічним нонсенсом. У світі ніде і ніколи не існувало подібної практики, більш того, немає її і в самому Ізраїлі по відношенню до тих, з ким у нас підписані договори про робочі візи. Ми не відправляємо ні шекеля в Таїланд, ні на Філіппіни, ні в Молдавії, незважаючи на численних іноземних робітників, які приїхали на заробітки з цих країн.
Лише терористичний анклав, керований бандитами з Рамалли, отримує більше двох мільярдів шекелів на рік від щедрих ізраїльтян. Суми цілком достатньою, щоб не тільки закуповувати зброю на продовження терактів, але і виплачувати допомогу вбивцям ізраїльтян.
Як не згадати тут брехливі заяви лівих про два мільярди, нібито стікаючих щорічно з державного бюджету на єврейські поселення. Правда на перевірку виявляється, що все це «приклад звичайного брехні», але два мільярди з бюджету дійсно йдуть. Тільки не на поселенців, а на ворогів...
Що далі?
Що ж з усім цим робити? Найбільш правильним було б запропонувати арабським жителям Іудеї і Самарії вибирати: або лояльність єврейській державі, або переїзд на одну з 22 доісторичних родін.
Проте народ наш, наче страус ховає голову в заколисуюче бурмотіння телевізора, воліє не дивитися в обличчя фактам. Він ще не готовий зважитися на єдине реалістичне подолання проблеми. Тому політики, які люблять свою кар'єру більше інтересів Ізраїлю, у свою чергу, не готові йти на зовсім непопулярні заходи, що вимагають від нації мужності, готовності до жорстокого протистояння і важких жертв. Лідери країни воліють непопулярного і важкого дії словоблуддя і поступки, заганяючи тим самим країну все глибше в кут, вихід з якого потребує від нації ще більших зусиль і крові.
Як мінімум, варто було б конфіскувати у терористів криваві зарплати, припинивши заодно принизливу мзду бандитської автономії і вимагаючи того ж від США. Але і на це не йде уряд. Більш того, не так давно виявилося, що пафосні заяви міністра внутрішньої безпеки про те, що життя терористів, що сидять в ізраїльських в'язницях, перестане бути схожим на курорт, є не більш ніж порожніми словами.
Управління в'язниць просто проігнорувало рішення уряду про посилення умов утримання терористів в ізраїльських в'язницях. Дружини і родичі терористів продовжують відвідувати вбивць в комфортабельних номерах, більше схожих на готельні номери. Терористи, які почали у в'язниці навчання в університеті, продовжують здобувати вищу освіту за рахунок єврейської держави. Вони користуються інтернетом, кабельним телебаченням і навіть дають інтерв'ю в ЗМІ.
