Британські вчені провели дослідження.

Є стереотип, ніби жінки більш емоційні, ніж чоловіки. Можливо, що в якихось питаннях дійсно так і є, але тільки не на роботі. Виявляється, у справах, що стосуються професійної сфери діяльності, представники сильної половини людства виявляють в три рази більше емоцій, інформує Ukr.Media.

Британські вчені у співпраці з фірмою вирішили провести дослідження, щоб дізнатися, як же проявляють себе чоловіки та жінки на робочих місцях. В експерименті брали участь двісті п'ятдесят керівників і дві тисячі простих працівників.

В результаті дослідження з'ясувалося, що на роботі ми відчуваємо повний спектр емоцій: гнів, страх, агресію, ненависть, відразу, печаль, радість. Найцікавіше, що більш емоційно ми реагуємо саме на взаємодію з навколишніми (особливо з начальниками або колегами), а не на саму роботу і виконання поставлених задач.

Учені також прийшли до висновку, що спектр емоцій чоловіків і жінок дуже відрізняється. Наприклад, представниці прекрасної статі найчастіше відчувають смуток, розчарування, в той час як чоловіки демонструють емоції влади: гнів, агресію і т. д.

Представники сильної половини людства у два рази емоційніше реагують на ситуації, коли їм не вдалося вкластися в бюджет при реалізації проєкту, коли він був скасований або не вдалося виконати його в строк.

У три рази емоційніше жінок чоловіки реагують на критику у свою адресу. Начальнику досить сказати, що запропонований проєкт не підходить, щоб співробітник-чоловік вийшов з себе. В такій ситуації, до речі, аж 42% хлопців зриваються на крик в спробі випустити пар і тим самим впоратися з гнівом.

Найдивніше — це те, як люди інтерпретують зворотний зв'язок від шефа. В той час, як жінка виходить з кабінету, стримуючи сльози та думаючи про те, як все виправити та що вона зробила не так, колега-чоловік підсумує після бесіди з начальником: "Бос мене не почув". Принаймні, так показали результати дослідження.

Один з авторів експерименту доктор Раскін пояснює це тим, що для будь-якого чоловіка дуже важливо бути почутим. Якщо його ідеї відкидають, а до думки не прислухаються, то ця ситуація зачіпає його самолюбство і позбавляє впевненості в собі. Представники сильної статі переконані в тому, що право голосу побічно вказує на високе становище в суспільстві.

Одна британська журналістка вирішила провести цікавий експеримент. Як будь-яка жінка, вона часом емоційно реагувала на критику суворого начальника. Проявлялося це в смутку, печалі, обуренні, іноді сльозах. В такі моменти колеги жартували над нею і називали "плаксою" або "істеричкою".

І ось одного разу журналістка дала собі установку не проявляти ніяких емоцій як мінімум тиждень і подивитися, що з цього вийде. На критику боса або колег жінка ніяк не реагувала. Вона була незворушна, холодна та абсолютно беземоційна. Перебуваючи в спокійному стані, журналістка змогла поспостерігати за роботою колег і оцінити обстановку.

Для себе вона зробила цікавий висновок. Коли співробітниця виходила з кабінету боса в сльозах або обурюючись з приводу критики що обрушилася на неї, то колеги відразу називали її істеричкою. Коли ж чоловік після неприємної розмови з босом влітав в кабінет і з люттю кидав на стіл папку, при цьому лаючи шефа, на чому світ стоїть, всі колеги робили висновок: мовляв, бідний, так переживає з приводу свого проєкту.

Тобто одна і таж поведінка трактується по-різному. Прояв емоцій у чоловіка — це ознака його відданості роботі, а у жінки — демонстрація непрофесіоналізму і нестриманість.

Результати дослідження британських учених показали, що кожен третій чоловік приховує свої справжні емоції на робочому місці. Більшість людей намагаються за маскою радості, щастя заховати пригніченість, гнів, образу, агресію. Ніхто не хоче говорити про свої внутрішні переживання.

30% керівників заявили, що прояв емоцій на робочому місці — це ознака слабкості. Для ефективного лідера це неприпустима поведінка. Треба тримати себе в руках, не падати духом, щоб співробітники не бачили, наскільки ви уразливі.

51% керівників заявили, що проти прояву будь-яких емоцій на робочому місці: і позитивних, і негативних. Вони вважають, що потрібно зберігати спокій і міркувати розсудливо, з точки зору логіки. Коли ж людина гнівається, не стримує своїх почуттів, тоді мозок відключається і неможливо об'єктивно оцінити обстановку і ситуацію.

Доктор Раскін так коментує результати дослідження: "Люди бояться осуду, а тому воліють приховувати свої емоції". У довгостроковій перспективі такий підхід призводить не до найкращих результатів, оскільки рано чи пізно настає точка кипіння, і людина втрачає над собою контроль.