Як один футуролог намагався врятувати людство.

Економічна криза, викликана пандемією вірусу, змусила нас в черговий раз зрозуміти, як ми залежні від грошової системи та корисливих цілей людей, що володіють владою. Може бути, настав час переоцінки цінностей? Розповідаємо, як пропонував вирішити основні проблеми людства видатний італійський футуролог Жак Фреско, інформує Ukr.Media.

Можливо, зараз ми стоїмо на порозі зміни поглядів світової спільноти та створення нової стійкої цивілізації. Саме такий варіант розвитку подій був запропонований у другій половині XX століття Жаком Фреско. Проєкт «Венера» передбачає тотальну відмову від банківської системи і достаток ресурсів, доступ до яких буде у кожного жителя Землі. Відсутність воєн, злочинності, класової нерівності і політичної еліти. Утопія або здійсненний план розвитку людства? Спробуємо в цьому розібратися.

Але спершу подивимося на ту систему, яка панує в нашому світі сьогодні та її основні недоліки.

Нас загнали в пастку, а ми цього не помітили

Ми живемо в системі цінностей, яка формувалася століттями. З самого народження ми вбираємо громадські установки і патерни поведінки, обумовлені середовищем, і поступово приймаємо «правила гри», за якими живе світ. Запитайте будь-яку молоду людину: що таке успіх? І вона з імовірністю 90% відповість вам: «Гроші, багатство». Або: «Популярність», що своєю чергою означає хороший матеріальний достаток. Тобто всі ми, так чи інакше, прагнемо до достатку. Але навіщо нам потрібні ці пачки зелених купюр або велика кількість цифр на банківському рахунку? Тому що на них ми можемо придбати ресурси — ті блага суспільства, які можна обміняти на гроші. Затишну квартиру, заміський будинок, хорошу машину, смачну їжу, можливість подорожувати. А якщо пощастить, то й закордонну освіту для дітей, особисту колекцію творів мистецтва, особняк в Європі.

Однак «успіху» в такому розумінні можуть досягти не всі. Лише 1% населення Землі володіє 99% відсотками всіх матеріальних цінностей людства. Серед цих людей — банкіри, політики та деякі знаменитості. Інші люди, кількість яких обчислюється мільярдами, загнані в пастку даної системи: вони вимушені заробляти гроші, щоб отримати мінімальні базові блага. Вони трудяться на роботі, яку ненавидять, щоб зводити кінці з кінцями. Адже якщо їх звільнять, то вони не зможуть забезпечити сім'ю, заплатити за електрику, прогодувати дітей і віддати борг за іпотеку. Оформляючи черговий кредит в банку, ми лише глибше заганяємо себе в цю нескінченну грошову аферу.

До того ж, не будемо забувати, що наше суспільство періодично стикається з періодами криз і воєн, наслідками яких стають голод і злидні. Наші бабусі та дідусі пережили повоєнні роки й прекрасно знають, як важко жити в умовах постійного дефіциту ресурсів. Ця генетична пам'ять жива і в нас, навіть якщо ми цього не усвідомлюємо. Саме вона змушує нас прагнути заволодіти якомога більшою кількістю матеріальних благ. Щоб ми могли захистити себе, коли настане чергова криза. Але між нами й ресурсами завжди стоять гроші.

Чиї інтереси насправді представляють ЗМІ та політичні лідери?

По суті гроші перетворилися на засіб маніпуляції людьми, інструмент управління свідомістю. І нагорі всієї цієї порочної системи стоять великі банкіри, в руках яких ми перетворилися на маріонеток. Федеральна резервна система США, Центральний банк України та сотні інших органів що регулюють кредитну систему по всьому світу, розпоряджаються доступом громадян до грошей, а значить, і до світових ресурсів. Але є і більш могутня організація, яка стоїть над ними. Це Банк міжнародних розрахунків (BIS) — головний орган всієї системи. Йому належить близько 40% активів 43 тисяч компаній, пропонованих на ринку цінних паперів. Цей банк підкоряється тільки власній раді директорів, що складається з 15 керуючих центральних банків усього світу. Цим людям також належать всі найбільші медіа-компанії, що контролюють громадську думку. Будь-який працівник ЗМІ — лише гвинтик у великій машині, яка лобіює інтереси інших компаній свого власника — будь то компанії з виробництва зброї або харчових продуктів. «І коли інтереси всіх цих компаній зливаються воєдино, стає дуже складно виділити, чиї конкретно інтереси представляють увазі громадськості основні ЗМІ», — пояснює журналістка та громадська активістка Еббі Мартін.

Зрозуміло, члени ради директорів BIS мають у своєму розпорядженні всі важелі тиску на законодавчу і виконавчу владу. Якщо у вас достатньо грошей, то ви можете «просунути» своїх кандидатів на виборах і проплатити закони, що відображають ваші особисті інтереси. В результаті всі політичні рішення, які приймаються главами держав, виявляються спрямовані лише на залучення прибутку і кількості ресурсів, а також підвищення добробуту тих, хто насправді фінансує ту чи іншу структуру.

Нумо замислімось, чому багато лідерів так легко приймають рішення про військове вторгнення в інші країни, але зволікають з допомогою власним громадянам? Для того, щоб відповісти на це запитання, потрібно розібратися в стимулах. Від поліпшення якості життя населення багатії нічого не виграють. А ось чергове бомбардування — справа прибуткова як мінімум для виробників зброї. Адже по суті поле військових дій — це ринок збуту товару, як би цинічно це не звучало. Крім отримання прибутку «ляльководи» переслідують і інші цілі. Одним з основних по значущості стимулів початку війни є боротьба за ресурси (або підтримка політичних союзів, що мають доступ до ресурсів). Коли ставки високі, то нас переконують у тому, що можна закрити очі на супутній збиток. Однак якщо справа стосується допомоги звичайним людям, уряд знайде масу приводів засумніватися в її доцільності. Ніхто не стане закривати очі на супутній збиток, який понесуть чиїсь кишені «зверху». Таким чином, ми живемо в ілюзії того, що влада піклується про наші інтереси. Насправді, вона є таким же заручником в руках багатіїв, як і ми з вами.

«Досить непогано, що народ не розуміє, як працюють банківська та грошова системи, інакше завтра трапилася революція», — говорив Генрі Форд, засновник Ford Motor Company.

Що буде далі, якщо система не зміниться?

Наш вік характеризується небувалим розвитком технологій. Поступово підприємства переходять на більш автоматизовану систему роботи. Чим досконалішими стають комп'ютери та роботи, тим гостріше перед власниками заводів постає питання: навіщо взагалі наймати людей, якщо штучний інтелект впорається набагато краще? Як наслідок, кількість робочих місць починає стрімко скорочуватися. А люди не встигають адаптуватися до нової реальності. «Якщо продовжувати звільняти людей і замінювати їх роботами, що зараз і відбувається в автомобільній промисловості, то прийде час, коли мільйони людей не зможуть дозволити собі придбати автомобіль. У цей момент настане крах всієї системи», — вважав Жак Фреско. Іншими словами, деякі з нас втратять джерело доходу, і як наслідок — доступ до життєвих благ, тому що наша праця стане не потрібна. «У цієї задачі немає рішення в чинній системі», — впевнено підсумовував футурист і винахідник.

Хто такий Жак Фреско, і як з'явилася ідея проєкту «Венера»?

Жак Фреско народився 13 березня 1916 року в Брукліні. Він своїми очима бачив, як мільйони американців страждали від Великої депресії в 1930-е. При цьому юного винахідника вразив той факт, що всі заводи та фабрики стояли на місці, сировина була доступна, у вітринах магазинів красувалися модні наряди, але люди не могли собі дозволити не лише новий одяг, але навіть звичну їжу. Просто тому, що в них не було грошей. Ця парадоксальна ситуація справила сильний вплив на Жака Фреско і змусила його задуматися над причинами її виникнення. «Протягом усього часу основною мотивацією, яка спонукала мене робити те, що я роблю, було споглядання нескінченних воєн, криз, непотрібних людських страждань, злигоднів, корумпованості і повної байдужості влади до проблем людей, — говорив він. — Серйозними стимулами для мене завжди були та залишаються некомпетентність урядів і практично повна відсутність пропозицій з боку наукових кіл. На жаль, більшість людей просто не бачать загальної картини: вузька спеціалізація в окремих науках і дисциплінах перешкоджає універсальному розумінню навколишньої дійсності. Вчені та політики дивляться на проблеми, що виникають зсередини тієї системи, в якій вони перебувають, у той час як саме ця система і є основною причиною цих проблем у першу чергу».

На початку кар'єри Жак Фреско займався проєктуванням літаків, потім переключився на архітектурні розробки. Після цього він зацікавився наукою і людською психологією, проводячи дослідження в області поведінкових особливостей та впливу установок на свідомість людей. Весь накопичений досвід у результаті вилився у створення корпорації «Соціокібернетика», яка сьогодні вважається першою сходинкою Жака Фреско до розробки проєкту «Венера».

У середині 1970-х він познайомився з американським інженером-проектувальником Роксаною Медоуз. Ця талановита жінка стала не лише прихильником його поглядів, але і правою рукою при створенні проєкту «Венера». Вони стали працювати разом, і вже зовсім скоро представили світові свою програму альтернативного майбутнього, в якому не буде місця бідності, нерівності та війнам.

У чому суть проєкту «Венера»?

«У сучасному світі достатньо ресурсів, щоб вирішити більшість проблем людства, — стверджував Жак Фреско. — Якщо ми будемо використовувати ці ресурси, то зможемо будувати міста і лікарні по всьому світу. Однак якщо зібрати всі гроші світу, то їх не вистачить на те, щоб побудувати всі ці лікарні та житло, і забезпечити всіх освітою. Але у нас достатньо вчителів і будівель для університетів. Гроші — це перешкода, що обмежує наші можливості та мрії».

Таким чином, якщо позбутися від грошової системи та політичної структури влади, ми отримаємо можливість створити нове суспільство — єдиний організм, який використовує кращі технічні розробки та ресурси для розв'язання проблем людства і відновлення природи. Саме цією думкою керувався Жан Фреско при створенні проєкту «Венера», основною рисою якої є ресурсо-орієнтована економіка — тобто рівноправний розподіл всіх ресурсів серед людей при відсутності грошової системи.

Нова економічна модель дозволить вирішити безліч проблем, характерних для сучасного суспільства, позбавитися від бідності, нерівності, злочинності та воєн. Якщо вам за замовчуванням доступні всі базові блага людства — комфортне житло, харчові продукти, чиста вода і всі технічні досягнення цивілізації — то відпадає необхідність боротися з кимось за ресурси.

Виникає питання: хто ж буде відповідати за те, щоб ресурси розподілялися рівномірно? Жак Фреско вважав, що цю місію необхідно покласти на автоматизовані кіберсистеми, які проводять розрахунки та не допускають дисбалансу. Вони будуть займатися не лише розподілом благ серед людей, але і відновленням навколишнього середовища, що також є важливим пунктом проєкту «Венера». Наприклад, на кіберсистемах буде лежати відповідальність за контроль насичення ґрунту водою. І якщо датчики на певній території будуть посилати сигнали про те, що землі не вистачає вологи, автоматизована система повинна негайно скорегувати ситуацію.

«З часом у нас буде комп'ютеризований уряд, а це значить — кінець корупції, тому що у машин немає амбіцій», — додавав Жак Фреско. За допомогою новітніх технологій ми могли б залишити в минулому прийняття рішень політичним шляхом, в основі яких лежить прагнення до влади та переваги. «Зараз навіть комп'ютерні експерти пишуть книги на тему того, як машини захоплюють владу, але я впевнений, що цього не станеться, — пояснював футурист. — Машини будуть отримувати завдання з прийняття рішень».

Проєкт «Венера» передбачає, що екологічно-чисті міста будуть мати кіберцентри, які керують промисловістю, транспортом, охороною здоров'я, а також потоками товарів і послуг. Ці комп'ютерні центри об'єднають всі міста в єдину мережу, що безсумнівно сприятиме відновленню природи та раціональному розподілу ресурсів. Спочатку за всіма процесами будуть стежити технічні фахівці, але пізніше і необхідність в них відпаде.

Жак Фреско з допомогою Роксани Медоуз також розробив архітектурний стиль та планування міст майбутнього, які відповідають всім вимогам проєкту. «Міста мають круглу форму не тому, що мені подобаються кола, — говорив він. — Причина в тому, що досить спроєктувати тільки один сегмент, а потім повторити його начебто створення торта. Це найоптимальніший спосіб». Більш того, всі міста мають бути оснащені вітрогенераторами, дахи будинків — сонячними батареями, а все сміття і відходи — перероблятися під землею.

Але чим же будуть займатися люди, якщо практично всю роботу за них будуть виконувати автоматизовані системи, а необхідність заробляти гроші зникне? Футуролог переконаний, що в таких умовах люди зможуть займатися тим, що насправді приносить їм задоволення і розвиває нашу цивілізацію: наприклад, творчістю, науковими дослідженнями або винахідництвом. У містах побудовані дослідні центри, поля для гольфу (з усім необхідним для гри) і центри загального доступу (де можна буде взяти книги, музичні інструменти або мольберти).

Мабуть, багатьом людям перспектива такого майбутнього представляється вкрай привабливою, і разом з тим — фантастичною. Втім, сам Жак Фреско завжди відкидав ідею того, що проєкт «Венера» утопічний. "Проєкт "Венера" не є утопією, — пояснював він. — Ми не приймаємо концепцію утопічного суспільства і вважаємо її невірною. Шлях, по якому ми підемо, покаже, чи справді на Землі існує розумне життя. Для досягнення нової соціальної формації потрібно чимало добровільної, безкорисливої участі. Майбутнє не залежить виключно від проєкту "Венера". Ми лише пропонуємо напрямок розвитку. Майбутнє залежить від рішень, прийнятих нами уже сьогодні».