Багато керівників думають, що їхні співробітники — справжнісінькі ледарі, які "живуть від вихідних до вихідних". А якби не необхідність заробляти собі на шматок хліба, вони взагалі не ходили б на роботу, інформує Ukr.Media.
Мабуть, ви неодноразово спостерігали цей блукаючий погляд по кабінету, що оцінює, чи кожен працівник займається своєю справою, нав'язливе заглядання в монітор, роздратування на смішки в офісі (ознака неробочої атмосфери) і вікно вайберу, нахабно красується на панелі завдань.
Які методи керівники застосовують для того, щоб бути впевненими, що кожну хвилину, проведену на роботі, співробітник присвячує виконанню своїх обов'язків?
Обмеження доступу до зовнішніх носіїв
Чого тільки не роблять начальники організацій (особливо приватних), щоб захистити співробітників від згубного впливу зовнішнього світу! Виділяють ліміт на користування Інтернетом, вводять систему штрафів за особисті розмови телефоном, забороняє користуватися вайбером...
"Але думки мої, мій внутрішній світ вам все одно непідвладні!" — хочеться відповісти начальству.
Вельми наївно вважати, що якщо співробітник не буде спілкуватися з зовнішнім світом, то він обов'язково буде зайнятий роботою. Якщо є бажання, базікати можна і з сусідами по кабінету або займатися неважливими справами, закриваючи очі на пріоритетні завдання.
Біганина по кабінетах
"У мого колишнього керівництва була звичка постійно бігати по кабінетах і "спантеличувати" співробітників. При цьому, якщо начальник відділу "оббігала" кабінети часто і швидко, що, в цілому, не заважало роботі, а лише створювало атмосферу постійного "смикання", то директор створював перешкоди всерйоз і надовго. Коли він заходив на поверх нашого структурного підрозділу, він вважав своїм обов'язком поговорити з кожним співробітником. Виходило у нього завжди. При цьому наш шеф щиро вважав, що таким чином він проводить роботу зі співробітниками, підвищує їх лояльність і сприяє підвищенню продуктивності. Коли години через дві офіс позбавлявся від начальника, співробітники відчували себе емоційно виснаженими. Вони зітхали з полегшенням, але не могли не лише ефективно працювати, а й просто... працювати".
Парад нарад
Яким би дивним це не здавалося, але в деяких компаніях на планерки і звіти перед керівництвом витрачається значно більше часу і сил, ніж на саму роботу. З планерки починається день, звітувати про виконану роботу доводиться протягом дня і, тим більше, в кінці робочого дня.
За щоденними нарадами ідуть щотижневі збори. Їх доповнюють планерки за підсумками місяця. Дивлячись на таку організацію праці, насилу уявляєте, як у такій атмосфері можна зосередитися на вирішенні поставлених завдань і спокійно працювати. Коли "внутрішній вектор" діяльності підприємства переважує "зовнішній", ні про яку ефективність роботи й мови йти не може.
Гумовий робочий день
Маніакальне бажання бачити співробітників в офісі після закінчення робочого дня — риса, властива багатьом керівникам. Своєю чергою, працівник, який іде вчасно, сприймається як недостатньо завантажений обов'язками.
Хоча, насправді, пізні пильнування на роботі можуть трактуватися як мінімум в трьох різних варіантах: по-перше, занадто велике навантаження, по-друге, неефективна робота протягом робочого дня, по-третє, бажання щось роздрукувати після роботи (менше очей і вух) або посидіти в безлімітному Інтернеті (вдома за нього доводиться платити) і, тільки по-четверте, прагнення проявити ініціативу, домогтися підвищення і зробити успішну кар'єру.
З печаткою жалоби на обличчі
Медики всього світу твердять про користь сміху для здоров'я, психологи рекомендують підтримувати неформальні відносини в колективі з метою створення сприятливої атмосфери, а начальники... Начальники дратуються, чуючи в сусідньому кабінеті заливистий сміх співробітниць.
"Знову не працюють!" — багряніє від злості керівниця Несміяна або Шеф Несміяний. І не розуміє, що це прекрасний спосіб уникнути стресу, зняти напругу, що накопичилася і, в кінцевому підсумку, менше перевтомлюватися, а значить, краще працювати. Звичайно, в кожному правилі є винятки (коли робота перетворюється в приємне проведення часу), але це, правду кажучи, така рідкість.
Чи потрібно "гарчати на співробітників", якщо на їхніх обличчях немає "президентської" серйозності?.. Чи потрібно підбігати до робочих місць працівників із лютим: "Вистачить "хі-хі". Ідіть працюйте!"? Кожен керівник відповідає на це питання по-своєму. І, відповідно, викликає цим повагу або неприйняття співробітників.
Звичайно, ніхто не говорить про те, щоб пустити роботу офісного планктону на самоплив. Але контроль не повинен бути надмірним, нав'язливим, занадто детальним. Адже в такому разі він заважає роботі, знижує мотивацію і працездатність співробітника.
Якщо працівник добре справляється зі своїми обов'язками, може бути, не варто вимагати пояснювальну за 7 хвилин запізнення, постійно "смикати" його і забороняти вайбер? Дисципліна не повинна бути залізною. Нехай краще вона буде гумова. Тоді і співробітники не будуть жити "від вихідних до вихідних", і на роботу будуть ходити з великим задоволенням. І "найдивовижніше" (для керівника!) — в такій атмосфері робота буде виконуватися нітрохи не гірше, а, може, і краще, ніж при тотальному контролі.
