У суспільстві прийнято вважати, ніби всі багатії купують виключно найдорожчі речі і продукти, які біднякам не по кишені. Однак це часто буває далеким від істини твердженням, інформує Ukr.Media.
Дослідження показують, що ті, у кого не вистачає коштів, часто не вміють економити, від чого стають ще біднішими. Наприклад, вони витрачають на туалетний папір більше багатих.
Чому бідні витрачають на туалетний папір стільки грошей?
Без деяких предметів побуту не обходиться жодна людина. Туалетний папір купують і бідні, і багаті, але роблять вони це часто по-різному.
Можна припустити, що бідняк буде вишукувати найвигідніші пропозиції, розпродажі. Наприклад, іноді магазин пропонує велику пачку з декількома рулонами за половину вартості. Як показує дослідження професора Єсім Орхун і аспіранта Майка Палаццоло з Університету Мічигану, на такі акції звертають увагу саме ті, у кого грошей предостатньо. Люди з малим заробітком, навпаки, вважатимуть, що їм така покупка не по кишені.
У дослідженні брало участь понад 100 тисяч сімей по всій Америці протягом 7 років. Більшість забезпечених громадян відповідали, що закуповують туалетний папір заздалегідь, тому що він, на відміну від харчових продуктів, не псується, і все одно його рано чи пізно доведеться купувати. Так чому б не зробити це за акційною пропозицією?
Тоді професор Єсім Орхун ініціювала інше дослідження: виділити серед покупців одного і того ж магазину тих, хто користується спеціальними пропозиціями, і тих, хто купує всього одну одиницю товару. Для точності даних вона вибрала один вид двошарового туалетного паперу. Виявилося, що під час розпродажу його купували в основному люди багатші. Хоча і бідніші могли заощадити на його покупці приблизно 6 відсотків коштів. Купуючи одношаровий папір, вони економили не набагато більше — 8,8%.
І хоча це відкриття не є чимось сенсаційним, воно дуже показове щодо розуміння того, як багаті люди багатіють, а бідні бідніють. Відомо також вислів, який стверджує, що бідним бути дорого. Парадокс? Не зовсім.
Пастка бідності
Будь-які покупки, які робляться із запасом, вимагають від людини одномоментного вкладення грошей з розрахунком на те, що після довгий час товар купувати не доведеться. У цьому-то і проблема. Бідні не можуть дозволити собі викласти відразу суму більше, ніж вони зазвичай витрачають. Тому доводиться регулярно купувати товар за стандартною ціною, в той час як більш забезпечені цілком обходяться запасами аж до наступного розпродажу. І ніколи не переплачують.
Професор Орхун каже, що навіть на основі покупки такого недорогого товару, як туалетний папір, можна потрапити в пастку бідності.
"Середній клас, не обов'язково багатії, можуть собі дозволити викласти суму побільше, але при цьому реально заощадити. Бідні ж не можуть довго чекати, тому беруть папір за будь-якою ціною, адже без нього не обійтися".
Звичайно, немає підстав вважати, ніби люди з низьким достатком не розуміють, як економити гроші. Вони часто намагаються чинити так само, як і заможні громадяни. У перших числах місяця, після зарплати, вони можуть розпоряджатися більшою сумою, ніж в кінці місяця, тому нерідко дивляться на акційні товари.
Однак регулярно економити у багатьох не виходить з інших причин. Відсутність власного засобу пересування може стати причиною того, що людина вибирає маленький магазин поруч з будинком, а не великий супермаркет. Саме у великих торгових точках найчастіше можна зустріти дійсно вигідні пропозиції. Так і виходить, що бідний переплачує, а багатий економить.
