Ми з Віктором одружилися, коли мені було 29 років, а йому — 30. І для мене, і для Віктора — це був перший і довгоочікуваний шлюб, інформує Ukr.Media.
Я якось не особливо сильно переживала з приводу заміжжя, а ось для моєї мами — це був серйозний привід для переживань. Але я теж була рада, коли стала дружиною Віктора.
Ми з ним працювали в одній фірмі. Тільки я була заступником директора, а Віктор — був адміністратором. У нас були абсолютно різні обов'язки, тому на роботі ми з ним практично не бачилися. Ми тільки приїжджали разом на роботу і разом поверталися додому.
Я працювала у фірмі вже багато років — я влаштувалася сюди відразу ж після закінчення навчання в університеті. Отримувала я хорошу зарплатню. А оскільки я відмінно вміла економити і завжди вміла розпоряджатися грошима, то до свого заміжжя у мене вже була і квартира, і машина. Щороку я їздила відпочивати куди-небудь за кордон. Мені на все вистачало тих грошей, які я заробляла.
А ось з грошима у Віктора була зовсім інша історія. У нього постійно не було грошей, він постійно позичав гроші: то у батьків, то у друзів. Свого житла у нього теж не було. Тому після весілля ми стали жити в моїй квартирі.
Спочатку все було відмінно. Але мені не дуже подобалася наша ситуація з грошима. З самого початку у нас з цим почалися складнощі: чомусь вийшов ненормальний розподіл бюджету. Так виходило, що я платила за квартиру і бензин. Продукти теж купувала тільки я, крім цього я зі своєї зарплати повинна була собі купувати косметику і одяг.
А ось Віктор свою зарплату зберігав, він її відкладав на покупку чогось більшого. Правда, для цього він збирав мінімум пів року.
Дуже скоро я зрозуміла, що мені не вистачає грошей, хоча раніше мені вистачало на все. Тоді я сіла і все підрахувала. Виявляється, у мене тепер йшло дуже багато грошей на продукти: Віктор дуже любив м'ясо і рибу, а ще він любив ходити в ресторан. Крім цього він почав купувати собі модний і дорогий одяг — раніше у нього не було такої звички. Потім я зрозуміла, що він так почав робити, коли ми одружилися, і він став на все це брати гроші з моєї зарплати.
Я вирішила не влаштовувати скандал — адже він мій чоловік все-таки. Я ж сподівалася, що він цінує мене і все розуміє.
А тоді сталося те, що розкрило мені очі на мого чоловіка. А сталося ось що.
Віктор вирішив, що нам соромно їздити на моїй старенькій машині і тому ми повинні купити нову машину.
- Як же у нас вийде це зробити? Адже у нас на таку велику покупку немає грошей! Ти, що пропонуєш брати кредит в банку?
- А чому б і ні?!
- Але ж у тебе зарплата маленька і кредит тобі не дадуть!
- Так давай кредит на машину візьмеш ти?
- Навіщо так робити? Давай краще будемо відкладати гроші на покупку машини. Ти ж постійно свою зарплату відкладаєш на щось.
- А інфляція? Та й дорожчають машини постійно! Не вигадуй, бери кредит! Я ж в нашій родині добувач і я все буду вирішувати! Моя думка головне!
- Ах, так ти у нас здобувач? А я хто тоді? Адже у мене навіть зарплата більше, ніж у тебе в тричі!
- Та не сміши ти мене! Що ти там заробляєш? Ти ж тільки продукти купуєш. А ось я недавно нам новий телевізор купив! А ти справжнісінька "нахлібниця"!
- Так! Але гроші на нього ти збирав пів року!
- Ну і що? Головне, що я купив його! Не хочеш брати кредит і не треба! Я сам піду в банк і візьму кредит!
- Іди! Тільки речі перед цим свої збери!
- Навіщо?!
- А тому що більше ти тут не живеш! Досить з мене такого життя.
Тепер Віктор живе у своїх батьків і часто телефонує мені: просить його пробачити. Але я цього робити не збираюся. Я через два місяці вже зможу поїхати відпочивати.
А з таким чоловіком у мене такої можливості не буде ніколи і ще мене будуть вважати "нахлібницею". Навіщо мені таке життя?
