Багато авторитетних видань вже називають поточну кризу — найважчою з часів Великої депресії, інформує Ukr.Media.
Експертами з різних країн прогнозується зростання безробіття, падіння рівня життя і відкат глобальної економіки на кілька років назад. Ця криза ще не проявила себе в повну силу, але вже встигла налякати світ. А до неї були не менш серйозні фінансові кризи, і сьогодні ми розповімо про наймасштабніші потрясіння в історії людства.
Кредитна криза 1772 року
До 1772 року Британська імперія володіла безліччю колоній, в тому числі і 13 колоніями в Північній Америці, які вже через кілька років оголосять про свою незалежність і стануть США. Тоді Лондон був центром світу, в тому числі і фінансовим. Через все більшого накопичення багатств, що поставляються з Америки і Ост-Індії, Великобританія активно розвивалася, в тому числі і за допомогою видачі кредитних коштів. Але 8 червня 1772 року почалася, мабуть, перша міжнародна фінансова криза, а все через одну людину. Річ у тім, що Олександр Фордіс, партнер банківського дому Ніл, Джеймс, Фордіс і Даун в Лондоні, втратив 300 тисяч фунтів стерлінгів на акціях Ост — індійської компанії і 8 червня втік до Франції, намагаючись сховатися від виплати боргів.
Так як в той час активно розвивалася друкована преса, досить швидко ця новина поширилася по Лондону, а потім і по всій Великобританії і Європі. Багато вкладників запанікували, що їхні гроші можуть так само просадити, і тут же побігли забирати свої депозити. А оскільки кредитна система того часу ґрунтувалася на довірі людей до банків, фінансовий ринок буквально повністю обрушився. До кінця червня двадцять важливих банків збанкрутували і припинили виплачувати гроші. Банки що залишилися на плаву були в дуже жалюгідному стані.
Як зазначала преса тих років, жодна подія за останні півстоліття не била настільки сильно по торгівлі і по кредитній системі. Постраждала не тільки Великобританія, але і Нідерланди, як основний гравець в Ост-Індії, Швеція та інші європейські країни.
До речі, деякі експерти пов'язують фінансову кризу 1772 року з Бостонським чаюванням і заворушеннями що послідували за цим в 13 колоніях, які переросли в американську революцію і боротьбу за незалежність.
Велика депресія
Ця криза добре відома на Заході, бо прокотилася руйнівною хвилею по всьому капіталістичному світу, не вплинувши тільки на країни соцтабору. Почавшись крахом на фінансовій біржі на Уолл-стріт в 1929 році, депресія тривала 10 років і закінчилася лише в 1939 році з початком Другої світової війни. Найбільш гостро криза проявила себе в період з 1929 по 1933 роки, коли пік безробіття тільки в США досягав майже 25 відсотків. У деяких інших країнах він зріс до 33 %.
Велика депресія почалася з "оргії божевільної спекуляції", як її назвав тодішній президент Гувер ще в 1927 році, говорячи про фондовий ринок США. Він мав на увазі те, що вже тоді американські фондові ринки відірвалися від реальності і торгували акціями все дорожче, тоді як ділова активність знижувалася через кризу перевиробництва.
А потім відбулися "чорний вівторок" і "чорний четвер", коли ринки відкрилися різким падінням, через що капіталізація знизилася на десятки мільярдів доларів. Почалася паніка на ринку, яка була посилена неправильними політичними рішеннями США, наприклад 40-відсотковим податком на імпорт, покликаним захистити американський ринок від товарів з Європи, що відновлювалася після Першої світової війни.
Через величезне безробіття і почався голод, загинули мільйони людей, країни позбулися 16% національного продукту, а світовий ВВП впав приблизно на 10 %. До речі, слідом почалася німецька банківська криза 1931 року, яка привела до ще більшого погіршення становища у Веймарській республіці і в кінцевому підсумку до приходу до влади нацистського режиму в січні 1933 року.
Перевиробництво нафти в 1980 роках
У 1973 році почалася нафтова криза, коли країни ОПЕК оголосили про припинення постачання нафти державам, які підтримали Ізраїль у війні Судного дня. Тоді ціни зросли в чотири рази. Далі в 1979 році через ісламську революцію в Ірані і скасування державного регулювання цін на нафту в США на біржах почалася паніка, і ціна знову зросла.
Через високі ціни інтерес до закупівель нафти знизився, що призвело до перевиробництва вуглеводнів в основних країнах-експортерах. Як наслідок, через зниження економічної активності в західних країнах, а також через підвищення інтересу до енергоощадних технологій до 1986 року вартість нафти з 35 доларів за барель впала до 10.
Деякі країни виграли від цього, наприклад США і держави Західної Європи, але країни ОПЕК, а також СРСР та інші нафтовидобувні держави, експорт яких сильно залежав від нафти, серйозно постраждали. Мексика, Венесуела і Нігерія майже збанкрутували. Криза призвела і до куди більш серйозних наслідків, наприклад до війни в Перській затоці, коли Ірак вторгся в Кувейт, щоб заповнити ресурси що виснажуються через війну з Іраном. В СРСР же почалася важка економічна криза, бо значна частка експорту країни до того моменту складалася з вуглеводнів. Це призвело не тільки до економічного, а й до політичного колапсу, який став однією з головних причин розпаду Радянського Союзу.
Азіатська фінансова криза
У 90-х роках спостерігалося швидке зростання економік так званих азіатських тигрів — Південної Кореї, Сінгапуру, Гонконгу і Тайваню, куди вливалися величезні грошові кошти від іноземних інвесторів. Тоді інвесторів цікавили й інші країни Азії, проте чимала частина цих коштів була спекулятивними потоками капіталу. Це викликало занадто оптимістичні погляди на економіки азіатських тигрів і надмірне розширення кредитних ліній, а також занадто велике накопичення боргів у цих країнах.
Першим кандидатом на банкрутство став Таїланд, через те, що співвідношення ВВП і обсягу зовнішнього кредитування було явно не на користь першого. У травні 1997 року Тайський Бат піддався масованим атакам міжнародних спекулянтів, і вже 30 червня уряд був змушений відмовитися від фіксованого обмінного курсу стосовно долара США, який він підтримував до цього, посилаючись на брак ресурсів в іноземній валюті.
Це викликало паніку на азіатських фондових ринках і відтік іноземних інвестицій. Крім відтоку інвестицій, паніку посилювала ймовірність банкрутства азіатських тигрів та інших країн Східної Азії.
Наслідки були серйозними. Так, наприклад, азіатська фінансова криза призвела до проголошення незалежності Східного Тимору від Індонезії, значного падіння курсів національних валют і фондових індексів країн Азії, розорення великих корпорацій і народних хвилювань. Експерти вважають, що криза 1997 року має прямий вплив на наступну в 1998 році економічну кризу в Росії.
Фінансова криза 2007-2008 років
Початок цій глобальній економічній кризі, який, на думку деяких експертів, триває і донині, було покладено ще в 2006 році, коли в США знизилося число продажу будинків. Стандартний сегмент іпотечного ринку США до того моменту був уже перегрітий, і тоді банки пішли на кредитування осіб з низькими доходами і поганою кредитною історією. Навесні 2007 року почалася криза високоризикових іпотечних кредитів внаслідок безлічі факторів, у тому числі відсутності повернень кредитних коштів високоризиковими клієнтами. Після цього пішла друга хвиля іпотечної кризи, яка поширилася вже на стандартний сегмент, де позики, які видаються банками, рефінансуються державними іпотечними корпораціями.
Іпотечний міхур лопнув і привів до низки крахів великих банків, серед яких були Lehman Brothers, Merrill Lynch, Goldman Sachs, Morgan Stanley та інші шановні кредитні організації. Вибух іпотечної мильної бульбашки укупі з падінням фондової біржі після банкрутства Lehman Brothers став поштовхом до світової економічної кризи, в якій країни почали скидати закордонні активи.
Це викликало відтік грошей не тільки з країн, що розвиваються, але і з розвинених. Через це рівень безробіття до 2009 року досяг 199 мільйонів осіб, бідні і середній клас втратили значну кількість коштів, а 1% найбагатших людей світу сконцентрували у своїх руках 50% всіх грошових коштів.
І навіть у жовтні 2018 року, через 10 років, МВФ зазначив, що наслідки кризи зберігаються досі, сповільнюючи економічне зростання. Більшості економік світу так і не вдалося повернутися до докризового зростання ВВП.
