Чому багато порад старшого покоління звучать так, ніби вони бажають зла? Хотілося б вірити, що вони щиро вірять, що таким чином допомагають і наставляють на правильний шлях, але є сумніви, інформує Ukr.Media.
Тому що якщо в сучасному світі серйозно прислухатися до їхніх установок і цінностей, то нічого крім розчарування очікувати не варто. Спочатку в обраному шляху, а потім і в самих "порадниках".
Щоразу треба залишати поправку, мовляв, не все старше покоління таке. Так, величезна кількість адекватних і розумних, але чомусь найгучніше виступають товариші із секти "самі не жили — і вам не дамо".
Освіта чи досвід
Відверто кажучи, на місці студентів я зараз би обрав не навчання, а роботу в магазині. Це дозволить швидко заробити перші гроші і зрозуміти, як взагалі працюється робота. Підуть ілюзії, і набагато швидше вдасться зорієнтуватися, куди далі рухатися.
Світовий інститут освіти в кризі, а про наш і згадувати не хочеться. Що з цією освітою потім робити? І який план дій?
Витратити 5 років життя (одні з найцінніших), віддати за це перший внесок за квартиру і отримати знання, застарілі ще до твого народження, а коли нарешті отримаєш корочку, то виявиш, що твоя професія вже перестала існувати.
Все життя чую про "вишку" одне. Вона не повинна давати знання, вона повинна навчити шукати інформацію! Теза можливо і була актуальна для часів бібліотек, але ніколи ще в історії людства не було так легко шукати інформацію як зараз.
У знайомого сину 19 років. І хлопець монтує весілля (навіть не знімає). Постійно отримує якісь додаткові невеликі проєкти. У хороший місяць дохід близько 50 тис. гривень. Ще раз — у 19, без вишки.
Сучасний світ дуже швидкий, і тут величезна кількість можливостей. На жаль, не багато хто зі старшого покоління це розуміє. Які поради може дати людина, якій все ще здається, що працювати все життя на заводі — найнадійніший варіант.
Просто дуже схоже, що їм так спокійніше. Мовляв, онука десь вступила і вчиться. Ось і славно.
Виробництво чи торгівля
"Спекулянти все розікрали, краще б своє виробництво розвивали". Чомусь багато хто прямо тремтить перед виробництвом.
У мене для них погані новини. Ви можете придумати і зібрати якийсь неймовірно потрібний і важливий артефакт, але якщо не зможете пояснити людям його "важливість і користь", то так і залишитеся його єдиним користувачем.
Правда в тому, що виробити — досить легко, і в цьому немає ніякої шляхетності. А продати випущений товар — це і є головне (і найскладніше) завдання. Дохід фірмі приносить продавець, а не інженер. Ніхто ж не захоче отримувати зарплату продукцією?
Припустимо, є дві компанії. Одна випустила крутий інноваційний продукт, але нікому не може його продати, а інша клепає щось аналогічне, середненької якості. У другої є реклама і продажі.
Так от, через якийсь час завдяки виторгу, товариші почнуть розширювати лінійку, вкладатися в розробку і купувати нове обладнання. Поступово будуть збирати з ринку кращі кадри.
Дуже швидко вони зможуть випускати такий же інноваційний продукт, як і у першої контори, але якщо стане ясно, що не зможуть його продати, то не стануть навіть починати виробництво. Тому що продаж — первинна.
А у першої компанії очевидна і коротка доля — вона розориться, а персонал піде (забравши з собою всі розробки) до конкурентів.
Аскетизм — це прекрасно
Так, якщо він не вимушений. Коли ти можеш, але не хочеш. Коли це усвідомлений вибір, і ти щиро задоволений малим. Щоб людині дійти до цієї точки, доводиться пройти через різні етапи гіперспоживання, щоб насититися і зрозуміти непотрібність надмірностей.
Наші дідусі і бабусі прийшли до такого висновку не своїм шляхом. Їм наполегливо розповідала держава, що треба з усієї сили пишатися своїм скромним матеріальним становищем. Мовляв, тобі потім відплатиться.
Це як депутати з доходом від мільйона гривень пояснюють пограбованим і зубожілим людям, що «треба затягнути паски».
Чомусь всі ці яркі апологети аскетизму самі в ньому жити не поспішають, але дуже хочуть, щоб це робили інші. Тут проблема в тому, що якщо в бідності не бачити проблему, то і вибратися з неї ніколи не вийде.
Так, поширюючи такі тези влада заспокоює сильно розшароване суспільство. Якщо увірувати, що бідність — це норма, то чиновники на Майбахах вже не будуть так сильно дратувати. Щастя ж не в грошах.
Де народився, там і згодився
Деякі представники старшого покоління особливо сильно обурюються, коли чують, що хтось поїхав з рідного міста або країни. Мовляв, що за зрада рідного колгоспу!
І навіть міняти погляди це нормально. Люди набувають досвід і змінюються. Дивно якщо цього не відбувається.
Прописаний, прив'язаний — це все про обмеження. "Де картку відкривали, туди й приходьте" — у світі мобільного інтернету ця фраза здається смішною, але деяким чомусь все ще дуже складно спроєктувати всі світові зміни, що відбулися, і на громадян країни.
Якщо хтось успішно попрацював на віддаленці, то він просто перестане розуміти сенс щоденних поїздок в офіс. Навіщо витрачати стільки часу на своє фізичне переміщення, якщо його можна витратити з користю?
Думаю, спроби нав'язати думки рівня "поїхав — зрадив батьківщину" або "а хто ж тут працювати буде" відбуваються більше не через турботу про тих, хто від'їздить або про долю батьківщини, а через занепокоєння конкретно про своє майбутнє.
Так, страшно залишитися без дітей і онуків, страшно відпустити молоде покоління. Хочеться, щоб всі різко полюбили батьківщину, але щось не так багато охочих.
Молодь пішла не та
Зовсім отупіли зі своїми тіктоками. Ось раніше ми вірші напам'ять могли і твори цитували, а зараз молодь навіть книжок не читає!
Дуже важливий момент, що у нас зараз максимально чесна картина про життя підлітків. Камера є у кожного в кишені, і відбувається миттєва фіксація будь-яких дурниць.
Ми їх здійснювали не менше, але просто слідів не залишилося, а пам'ять дбайливо стерла всі незручні моменти. І ось в цьому плані молодь більш відповідальна.
Якщо раніше про твій ідіотський вчинок дізнавалися строго однокласники і друзі з двору, то тепер є шанс, що запис розлетиться по всіх соцмережах. Вони ніби завжди на виду, і це накладає відбиток.
Потрібен модний телефон, потрібний одяг, потрібні лайки. Це не добре і не погано, це просто трохи інше суспільство. У них свої заморочки, можливо, їх куди більше, ніж було у старшого покоління.
Якщо людина щось не розуміє і не намагається вивчити, а відразу ж хоче знецінити або знищити, то це і є старість. Не фізична, а моральна старість.
