Ходжу я зі старим дешевим айфоном і не переймаюся. Чому? Тому що не хочу вводити когось в оману. Поговоримо трохи про психологію бідних і багатих, інформує Ukr.Media.
Моєму айфону скоро виповниться два роки. Старенький. І навіть не флагманський. Я наважився на купівлю айфона не тому що це "круто", а тому що мені подобається яблучна техніка. Це зручно, коли у тебе всі девайси однакові: смартфон, комп'ютер, годинник. Я довго ходив з андроїдом, і особисто мені зручніше з Apple. Ну тут вже кожному своє, я нікого не засуджую і не закликаю бігти за айфонами.
Ви ж чули про всіх цих людей, які щороку стоять у чергах за новими айфонами? Які беруть кредити і розстрочки? Які готові вбитися, аби лише отримати нову версію телефону (навіть якщо старому всього рік, і працює він ідеально). Але ж не за статусом ходити з торішньою версією.
Цікаво, що в черзі за новими айфонами зазвичай вишиковуються люди, які не можуть дозволити собі такі покупки. Доводиться позичати в родичів або брати кредити. А от люди з достатком такою дурницею зазвичай не страждають. Вони можуть кілька років ходити зі старим телефоном, у якого немає нових функцій, скло подряпане, а пам'ять давно переповнена. Купівля нового смартфона для них — скоріше, крайній захід, коли старий просто перестає нормально працювати. Чому? Тому що їм не потрібно нікому нічого доводити.
І це працює не тільки з телефонами. Люди без грошей, які живуть у кредитах та іпотеках намагаються показати себе вагомими і значущими. Вони готові накопичувати гроші на сумочку луї вітон, яка навіть ні гарна, ні зручна, ні функціональна. Але це ознака багатства і розкоші. Значить, треба брати.
Такі люди готові винаймати квартиру за 100 тисяч гривень на місяць, аби лише в центрі Києва з розкішним видом. І нічого, що за рік такого життя всі заощадження закінчаться, а власної квартири не буде. Головне — показати своє розкішне життя тут і зараз.
І це не означає, що робити дорогі покупки — погано. Хороші дорогі речі мотивують працювати краще і більше, дають відчути себе комфортно і впевнено. Просто робити їх потрібно тільки тоді, коли кошти дійсно дозволяють. Коли це робиться для себе, а не для того, щоб пустити пил в очі іншим людям.
Нещодавно я ходив по великому торговому центру, там спокійно можна купити новенький айфон. Проходив повз магазин Apple, але мені навіть заходити туди не захотілося. Ну от навіщо? Щоб похвалитися перед знайомими, у яких зараз немає можливості купити айфон? Але ж мій смартфон повністю мене влаштовує, а гроші можна пустити в більш корисну справу: в особистий розвиток, в бізнес, у створення чогось крутого.
Мабуть, саме тому хтось примножує свої гроші, а в когось їх ніколи немає. Будь-яка більш-менш вагома сума витрачається на розкіш, а повинна спочатку йти в справу. Розкіш буде потім. Звісно, ми не маємо на увазі великі витрати на здоров'я чи непередбачувані обставини. У таких випадках ніхто не винен. Такі ситуації можуть трапитися з кожним. Ми говоримо тільки про бажання першим ділом спустити гроші на непотрібну розкіш.
Такі от справи. І мені такий підхід здається найбільш правильним.
