Kodak — це ім'я, яке десятиліттями було синонімом фотографії. Жовті коробочки з плівкою, фотоапарати в кожному домі, знімки важливих сімейних моментів — все це частина нашої пам'яті, інформує Ukr.Media.
У кращі часи компанія контролювала 90% ринку фотоплівки і була однією з найбільш впізнаваних торгових марок у світі. Засновник Kodak Джордж Істман здійснив революцію, зробивши фотографію доступною кожній людині, а не тільки професіоналам. І раптом, на початку XXI століття, гігант з більш ніж віковою історією опинився банкрутом.
Історія Джорджа Істмана
Історія Kodak починається з історії його засновника — Джорджа Істмана, який втілив класичну американську мрію про шлях "з бруду в князі". Він народився 12 липня 1854 року у звичайній американській родині. Доля не балувала хлопчика — коли йому було 7 років, батько помер від розладу мозку. У 15 років Джордж втратив сестру Кеті, яка захворіла на поліомієліт. Ці трагедії змусили його кинути школу і почати заробляти, щоб допомагати сім'ї.
Перша робота принесла йому всього 3 долари на тиждень у страховій компанії — суми ледве вистачало на харчування. Щоб звести кінці з кінцями, він влаштувався на додаткову роботу в банк Рочестера, а вечорами самостійно вивчав бухгалтерію. Його старанність не залишилася непоміченою — з часом він досяг посади банківського клерка із зарплатою в 15 доларів на тиждень.
Поворотний момент у його житті настав, коли він зацікавився інвестиціями в землі Санто-Домінго. Готуючись до поїздки, Істман за порадою друга купив фотоапарат, щоб "краще описати можливості для інвестицій". Хоча поїздка так і не відбулася, цей перший фотоапарат змінив життя Істмана і, як з'ясувалося пізніше, весь світ фотографії.
У той час фотографія була справою професіоналів або дуже багатих людей. Камери були громіздкими, вимагали встановлення на масивний штатив, а фотографії робилися на скляні пластинки. Фотограф повинен був носити з собою справжню хімічну лабораторію: темний намет, реагенти, посудини для рідин. Навіть навчання поводженню з цим обладнанням коштувало 5 доларів.
Істман поставив перед собою амбітну мету — зробити фотографію доступною для звичайних людей.
Народження легенди
У 1880 році Істман почав експериментувати з сухими желатиновими фотопластинами і запатентував апарат для їх масового виробництва. 1 січня 1881 року спільно з промисловцем Генрі Стронгом він заснував компанію Eastman Dry Plate Company в Рочестері (Нью-Йорк, США), і вони почали виробляти фотопластини.
Істман пішов зі служби в банку, щоб повністю присвятити себе фотографії та новому бізнесу.
У 1885 році компанія представила свій перший продукт — котушкову фотоплівку Eastman American Film. Але справжня революція сталася в 1888 році, коли 4 вересня була зареєстрована торгова марка Kodak і на ринку з'явилися перші фотокамери Kodak.
Ця камера була радикально проста: невелика коробка з фіксованим фокусуванням і однією швидкістю затвора. Всередині знаходився рулон плівки, розрахований на 100 знімків. Геніальність полягала в бізнес-моделі: після зйомки всіх кадрів власник відправляв усю камеру в компанію Істмана, де плівку проявляли, друкували фотографії і перезаряджали камеру новою плівкою. Потім камеру з готовими знімками повертали власнику. Вартість становила 25 доларів за камеру і 10 доларів за обробку — чимала сума на ті часи, але набагато доступніша, ніж професійне фотообладнання.
Назва "Kodak" була придумана самим Істманом. Він шукав слово, яке було б легко вимовляти і запам'ятовувати всіма мовами. Істман любив букву "К", вважаючи її сильною і такою, що запам'ятовується. Він перебирав різні комбінації букв, поки не зупинився на "Kodak". Першим логотипом компанії Eastman Kodak Company була абревіатура з трьох букв EKC чорного кольору в колі. Логотип у класичних для Kodak червоно-жовтих кольорах з'явився тільки в 1935 році.
Знаменитий слоган компанії "Ви натискаєте кнопку, ми робимо все інше" підкреслював простоту використання і повне сервісне обслуговування.
Реклама Kodak зображувала жінок і дітей, які користуються камерою, щоб підкреслити легкість і портативність камер, на відміну від важких професійних апаратів.
До 1889 року, всього через рік після випуску першої камери, Істман продав більше 13 000 камер Kodak. У 1892 році назву фірми змінили на Eastman Kodak Co. А в 1900 році Істман зробив ще один революційний крок, випустивши камеру Brownie, яка була зроблена з дерева і картону і продавалася всього за 1 долар.
Всередині була плівка на 6 кадрів, яка коштувала 15 центів. Розрахована на дітей, вона зробила фотографію справді масовим явищем.
Істман був не тільки геніальним винахідником, але й мудрим бізнесменом. Одного разу, коли покупці захотіли повернути партію бракованого товару, він не став сперечатися, а прийняв повернення, хоча це майже розорило молоду компанію. "Ми витратили на це останні гроші, але придбали щось важливіше — репутацію", — пояснював він.
Золота ера
Перша половина XX століття стала золотим віком Kodak. Компанія росла неймовірними темпами, використовуючи особливу бізнес-модель. Суть її в тому, що Kodak продавав фотоапарати з нульовою або навіть негативною маржею, але заробляв на плівці, маржинальність якої становила понад 80%.
У 1923 році компанія почала випускати 16-міліметрову плівку для зйомок кіно. Компанія робила все необхідне знімальне обладнання — камери, об'єктиви, проєктори, хімікати. З моменту створення премії «Оскар» у 1929 році більше 80 фільмів, що отримали статуетку в номінації «Найкращі фільми», були зняті на плівку виробництва Kodak. У компанії навіть є дев'ять власних статуеток за науково-технічну досконалість.
У 1935 році сталася подія, що змінила світ фотографії назавжди — Kodak представив Kodachrome, першу успішну кольорову обернену плівку.
Яскраві, насичені кольори Kodachrome стали стандартом для поколінь фотографів і до початку XXI століття залишалися одними з найпопулярніших як у професійних фотографів, так і серед аматорів. National Geographic та інші престижні видання робили ставку саме на цю плівку для своїх знакових фотографій.
У 1963 році Kodak представив камеру Instamatic, здійснивши чергову революцію в аматорській фотографії.
Картриджна система заряджання плівки усунула останні складнощі в процесі фотографування. Більше 50 мільйонів камер Instamatic були продані за перші сім років виробництва. А ще одна модель — Kodak Pocket Instamatic, представлена в 1972 році, — також мала великий успіх: за 7 років було продано близько 25 мільйонів примірників.
У 1969 році Kodak випустив спеціальну стереокамеру для астронавтів "Аполлон-11", на яку були зроблені знамениті знімки поверхні Місяця крупним планом — ще одне свідчення технологічної переваги компанії.
Маркетингові стратегії Kodak були не менш революційними, ніж його продукти. У 1920-х роках компанія встановила вздовж американських доріг знаки "Попереду гарна картинка", щоб привернути увагу водіїв до мальовничих місць, які можна було б сфотографувати. А в 1930-х, на честь свого 50-річчя, Kodak безкоштовно роздав більше півмільйона фотоапаратів 12-річним дітям в Америці — геніальний хід, який не тільки створив позитивний імідж компанії, але й гарантував, що батьки цих дітей будуть купувати плівку Kodak у найближчі роки.
Навіть війни не зупиняли зростання компанії. Під час Другої світової війни заводи Kodak були перепрофільовані для виробництва військової продукції, включаючи гранати.
Багато історичних кадрів військової хроніки були зняті саме на плівку Kodak.
До 1976 року Kodak контролював 85% ринку фотокамер і 90% ринку фотоплівки в США. Компанія перетворилася на справжню імперію з фабриками і дослідницькими центрами по всьому світу. Рочестер, де розташовувалася штаб-квартира Kodak, перетворився на "Kodak Town". У кращі роки компанія наймала більше 60 000 жителів міста — практично кожна сім'я в Рочестері була так чи інакше пов'язана з Kodak.
Kodak поширив свій вплив по всьому світу.
Джордж Істман не дожив до піку успіху створеної ним компанії. У 1932 році, у віці 77 років, страждаючи від невиліковного стенозу хребтового каналу, який загрожував повним знерухомленням, він вирішив піти з життя, залишивши передсмертну записку. Але його спадщина продовжувала жити.
Фатальна помилка
В історії технологічних компаній важко знайти більш парадоксальний випадок, ніж доля Kodak. 1975 рік міг стати поворотним моментом в історії компанії — тоді 24-річний інженер Kodak Стівен Сассон створив першу у світі цифрову камеру. Це був громіздкий пристрій розміром з тостер вагою близько 4 кг, який записував чорно-білі зображення з роздільною здатністю 0,01 мегапікселя. Знімок записувався на магнітофонну плівку, потім монохромне зображення можна було вивести на екран телевізора.
Сассон розумів потенціал винаходу. У технічному звіті, представленому керівництву, він писав: "Електронна фотокамера — це тільки початок електронної фотографії. Пристрій демонструє, що можливе захоплення зображення без плівки і можливо переглядати зображення без друку". Однак реакція керівництва виявилася стриманою. За спогадами Сассона, йому сказали: "Це цікаво, але не розповідайте нікому про це."
Причина такої реакції була очевидною — бізнес-модель Kodak десятиліттями будувалася навколо продажу плівки. Компанія заробляла не стільки на фотоапаратах, скільки на витратних матеріалах — плівці, фотопапері, хімікатах для проявки. При мільярдній клієнтській базі це забезпечувало стабільний і передбачуваний дохід.
Як зазначив головний виконавчий директор і голова правління компанії Eastman Kodak Джордж Фішер у 1999 році, "Kodak розглядав цифрову фотографію як ворога, злого гіганта, який вбив би бізнес хімічної плівки і паперу". Замість розвитку нової технології компанія інвестувала 500 мільйонів доларів у покращення технологій плівкових фотоапаратів.
Явище, що описує дану ситуацію, носить назву "Дилема інноватора". Це коли лідер індустрії відмовляється визнавати нову технологію через її невідповідність існуючій бізнес-моделі. В результаті нова технологія підриває ринок і знищує бізнес вщент.
У 1991 році Kodak все ж представив першу комерційну цифрову дзеркальну камеру — Kodak DCS 100, побудовану на базі плівкової камери Nikon F3.
Вона коштувала близько 13 000 доларів і була призначена для професійних фотожурналістів. Хоча камера була технологічно передовою для свого часу, компанія не прагнула зробити цифрову фотографію масовою.
У 1990-х роках перші ознаки занепаду стали очевидними. Fujifilm агресивно конкурував з Kodak, пропонуючи доступнішу плівку і розвиваючи цифрові технології. У 1996 році доходи Kodak досягли рекордних 16 мільярдів доларів, але компанія вже почала відчувати труднощі. Конкуренція з боку цифрових технологій посилювалася.
Падіння Kodak
У 2000 році Kodak досяг піку свого розвитку з прибутком у 1,5 мільярда доларів і контролем над 90% ринку. Але вже в 2003 році сталося щось несподіване: вперше в США продажі цифрових камер перевищили продажі плівкових.
Світовий ринок фотоплівки почав скорочуватися зі швидкістю, яку в Kodak не передбачали навіть у найпесимістичніших прогнозах. Новий CEO Kodak Антоніо Перес, який прийшов у компанію в 2003 році, спробував кардинально змінити напрямок розвитку. Під його керівництвом Kodak почав агресивно інвестувати в цифрові технології, одночасно скорочуючи виробництво плівки. Ці зусилля супроводжувалися болісними скороченнями. Між 2004 і 2007 роками Kodak звільнив більше 27 000 співробітників і закрив 13 заводів і 130 лабораторій.
Спроби Kodak вийти на ринок цифрових камер виявилися недостатньо успішними. У 2004 році компанія навіть стала лідером продажів цифрових фотоапаратів у США, але прибуток від цього напрямку був мінімальним через жорстку конкуренцію. Головна проблема полягала в тому, що Kodak не заробляв на цифрових камерах. Компанія розкидалася грошима: у 2001 році з кожної проданої цифрової камери вона втрачала по 60 доларів.
У 2007 році поява iPhone і наступний за ним бум смартфонів завдали ще один удар по бізнесу Kodak. Тепер фотоапарат був у кожного в кишені, людям більше не потрібно було купувати фотоапарати, щоб зробити знімок.
До 2010 року частка компанії на світовому ринку скоротилася до 7%. З безумовного лідера вона перетворилася на аутсайдера. 22 червня 2009 року Kodak остаточно припинив випуск знакової для компанії плівки Kodachrome. У 2010 році в США проявили останню плівку цієї марки. Фотографи назвали цю подію кінцем епохи.
У відчайдушній спробі уникнути банкрутства Kodak почав продавати свої патенти і висувати судові позови проти інших компаній, пов'язаних з фотографією. У 2012 році Kodak програв важливий судовий позов проти Apple і RIM (BlackBerry), пов'язаний з порушенням патентів на технологію стиснення зображень.
19 січня 2012 року Eastman Kodak Company офіційно подала заяву про банкрутство. На момент подачі борги компанії становили близько 6,8 мільярда доларів.
Після банкрутства: новий Kodak
3 вересня 2013 року "новий Kodak" офіційно вийшов з банкрутства після майже 20 місяців реструктуризації. За цей час компанія продала більше 1100 патентів цифрової обробки зображень консорціуму технологічних компаній, включаючи Apple, Google, Facebook, Amazon, Microsoft, Samsung, Fujifilm, HTC, за 525 мільйонів доларів — значно менше, ніж очікувалося спочатку.
Компанія, яка колись була гігантом споживчої фотографії, тепер була орієнтована виключно на комерційні послуги і матеріали для друку. Чисельність персоналу скоротилася до приблизно 8500 осіб — всього 6% від пікового значення в 145 000 співробітників у 1988 році.
Переосмислений Kodak вирішив сконцентруватися на п'яти основних напрямках: графічному друку, цифровому друку, упаковці, функціональному друку та послугах корпоративного друку. Для споживачів знамениті жовті коробочки з плівкою зникли з магазинів, камер Kodak більше не існувало. Однак бренд Kodak не зник повністю зі споживчого сектора. Компанія почала активно ліцензувати свій легендарний бренд для різних продуктів, від смартфонів і планшетів до батарейок і принтерів, вироблених сторонніми компаніями.
У 2015 році на виставці CES у Лас-Вегасі під брендом Kodak був представлений смартфон IM5, орієнтований на фотографію. Однак ці спроби вийти на ринок мобільних телефонів не принесли компанії успіху.
У тому ж році компанія ліцензувала JK Imaging випуск серії цифрових камер під брендом Kodak PixPro.
У 2016 році сталося маленьке диво — Kodak анонсував відродження легендарної плівки Ektachrome, виробництво якої було припинено в 2012 році. Цей крок був відповіддю на зростаючий інтерес до аналогової фотографії серед молодого покоління. У 2018 році плівка дійсно повернулася в продаж, ставши символом невеликого, але значущого відродження традиційної фотографії.
Також на ринку можна знайти інстант-камери Kodak, які друкують фотографії відразу після зйомки, відроджуючи концепцію моментальної фотографії в сучасному форматі. Kodak випустив кілька моделей плівкових фотоапаратів для зростаючого ринку аналогової фотографії, який переживає відродження серед ентузіастів і молоді.
У 2020 році в компанії заявляли про можливість почати випускати оригінальні лікарські препарати і дженерики. Уряд США планував виділити Kodak на ці цілі 765 мільйонів доларів, але угода не відбулася через розслідування.
Історія Kodak нагадує нам, що жодна компанія, яким би великим не був її успіх, не застрахована від невдачі, якщо вона не готова змінюватися разом зі світом навколо. Однак засновник Kodak Джордж Істман досяг своєї мети — зробити фотографію частиною повсякденного життя кожної людини, способом зберегти найдорожчі моменти для майбутніх поколінь.
