Чудово пам'ятаю і тепло згадую давні часи, але без ностальгії. Ба більше, з роками розумію, що дуже багато звичок з минулого спотворюють наше мислення й отруюють життя.
Ось які звички здаються мені згубними у фінансовому сенсі:
На всякий випадок
Це пряма спадщина радянського минулого, коли все було дефіцитом, коли чоботи, парфуми чи килими не купували, а "діставали". Звідси й прагнення нічого не викидати.
Звичка залишати непотрібні, зламані, невикористовувані речі, примовляючи "а раптом знадобиться", здатна захаращити простір навіть великої квартири. Особливо страждають від такого збиральництва балкони — напевно, ви теж бачили такі, що схожі на склад забутих речей. Старі санчата, зламані табурети, неробочі праски та пилососи…
Вважається, що до захаращеного дому достаток не прийде. Можна вірити в давню філософію фен-шуй, а можна просто погодитись із психологами: безлад у домі створює безлад у думках, заважаючи зосередитись на справді важливих цілях. А ось до вільного простору, де багато світла і повітря, нові можливості приходять охочіше.
Покупки про запас
У мене є сестра, на 11 років старша за мене. Коли їй було 25, мені, відповідно, 14. Вона тоді випадково "дістала" білу чи то угорську, чи то чеську дублянку. Маленьку, якраз на мене. Мені ця дублянка страшенно подобалась, але сестра вирішила залишити її своїй доньці, якій тоді був лише рік. Про запас. На виріст.
Чи треба казати, що коли донька виросла, вона виявилась і більшою за мене, і дублянка вже давно вийшла з моди? Так її ніхто й не носив.
Цей випадок для мене дуже промовистий. Важливо розрізняти розумну економію та бездумне нагромадження. Купити за акцією кілька пачок прального порошку чи макаронів — це фінансова грамотність. А от купувати одяг чи техніку "на майбутнє" — це заморожувати гроші в речах, які втратять актуальність. Краще відкладіть ці гроші, і коли річ дійсно знадобиться, ви купите сучасну, потрібну модель.
До кращих часів
Ще одна звичка, коріння якої — в епосі дефіциту. Я згадую «Тихий Дон», де козачки зберігали в скринях найкращі сукні для особливих випадків, яких за все життя траплялося раз чи два. А в моєму дитинстві був особливий посуд "для гостей", були "вихідні туфлі", і страви, які готували лише на Новий рік.
Дефіциту давно немає, але звичка відкладати найкраще "до кращих часів" досі властива багатьом. Це сприймається як економія, але насправді це небезпечний синдром відкладеного життя. Не чекайте особливого приводу, щоб налити чай у гарну чашку чи вдягнути улюблену сукню. Найкращий час, щоб жити й радіти тому, що маєш — це сьогодні.
А що подумають люди?
Згадуються часи партійних та профспілкових зборів, де "пропісочували" всіх, хто відхилявся від загальної лінії. Де громадська думка була важливішою за особисту.
Безумовно, зважати на оточення потрібно. Наприклад, не шуміти після 23:00 — це повага до сусідів. Але зовсім інша річ — відмовляти собі у чомусь через страх осуду. Не відкривати власну справу, бо "скажуть, що спекулянт". Не змінювати роботу на більш прибуткову, бо "не престижно". Боятися одягнути яскраві речі, бо "не за віком".
Постійне озирання на людей гальмує розвиток, зокрема й фінансовий. Усі успішні підприємці чи творчі люди колись ішли проти течії та не боялися осуду. Якби страх "що подумають" їх зупинив, їхнє життя було б зовсім іншим.
Зберігати гроші під подушкою
Недовіра до банківської системи, підірвана радянськими грошовими реформами, змушувала людей тримати заощадження вдома: під матрацом, у шафі, у банках з-під круп.
Із погляду фінансової грамотності — це одна з найбільших помилок. Гроші, які просто лежать, невпинно знецінюються через інфляцію. Сьогодні за 1000 гривень ви можете купити набагато менше, ніж рік тому. Гроші мають працювати: лежати хоча б на депозиті в банку, щоб покрити інфляцію, або їх варто розумно інвестувати. Зберігання готівки вдома — це не надійність, а гарантована втрата її вартості з часом.
Пакет із пакетами
Славнозвісний пакет із пакетами став справжнім мемом. Коріння цієї традиції зрозуміле: поліетиленові пакети в СРСР були рідкістю, їх навіть прали й сушили.
Повторне використання — це прояв ощадливості, і в цьому немає нічого поганого. Тут проблема не в самому "пакеті з пакетами", а в тому, що ця звичка походить від мислення дефіциту. Сьогодні шкідливою є інша крайність — бездумне споживання одноразових пакетів. Замість того, щоб накопичувати їх, набагато розумніше й вигідніше перейти на екосумку чи шопер. Це не лише турбота про довкілля, а й свідоме споживання та економія кількох сотень гривень на рік. Отже, модернізуємо стару звичку: не накопичуємо пластик, а свідомо відмовляємося від нього.
