Читаю свіжу статтю в Nature Biotechnology від Джейсона Мура з медичного центру Cedars-Sinai. Мова йде про агентний ШІ. Звучить як черговий сценарій для серіалу на Netflix: програма більше не чекає ваших підказок. Вона сама читає дані, робить експерименти, пише звіт і приймає рішення.

Що це взагалі таке? Забудьте про один чат-бот. Агентний ШІ — це коли в комп'ютері сидить ціла бригада віртуальних фахівців. Один алгоритм відповідає за фізіологію, інший колупається в статистиці, третій аналізує їх й робить висновки. Вони спілкуються між собою і закривають проєкт. Мур називає це «командною наукою в кремнії». Звучить моторошно, але на ділі — суцільний прагматизм.

Вчених ця штука рятує від рутини. Зазвичай ідей у голові завжди більше, ніж часу на їх перевірку. Те, на що раніше йшли місяці нудного кодингу чи аналізу даних, зараз ця ШІ-бригада робить за пару днів. Оскільки бюджети лабораторіям зараз ріжуть тільки так, а медична індустрія рахує кожну копійку, алгоритми — це спосіб вижити і не закритися, маючи менше людей у штаті.

Тепер питання, через яке всі нервують: чи замінить ця штука живих вчених? Мур каже — ні. Принаймні, я б на це не ставив, і можливо, цього не станеться взагалі.

Чому? Бо машини — це просто дуже швидкі виконавці. Вони не вміють керувати людьми, у них нуль емпатії і вони не здатні придумати геніальну гіпотезу з нічого.

Плюс є проблема довіри. Ми знаємо, як контролювати живу людину. Але коли десяток програм за мілісекунди перетравлюють гігабайти медичних даних, як перевірити, що вони там ніщо не вигадали? Ніяк. Додайте сюди етику — ми все ж таки про дослідження здоров'я говоримо — і банальні рахунки за електрику. Ці нейромережі жеруть стільки енергії, що питання екології стає рубом.

Джин уже вилетів із пляшки. За пів року чи рік все знову зміниться. Але суть не в тому, що машини нас замінять. Суть у тому, що вони зроблять нас у десятки разів швидшими. Рутину скинуть на алгоритми, а людям залишать те, що вони вміють найкраще — бути людьми. Творити, сумніватися і ставити правильні питання.