Не зарікайся: Віталій Салій ризикує без шкоди для інших

Вітаміни і дружина

Зйомки серіалу Не зарікайся були непростими для всієї знімальної групи. У чому для вас полягала головна складність?

- Фізично нічого важкого робити не довелося. А от психологічно багато давалося нелегко... Для мене це був експеримент – працювати у форматі 100-серійного проекту. Раніше я у такі масштабні картини не «пірнав». Тут дуже щільний графік зйомок, треба встигнути детально розібрати сцени і вчинки свого персонажа, при цьому якісно зіграти.

З ранку до ночі протягом п'яти місяців ти живеш життям свого героя, спиш по 5 годин на добу. В один день знімають 20-серію, через сцену – 40-ю, потім 60-ма, і всі вчинки персонажа, його емоційний стан треба тримати в голові. Так що було непросто, але дуже цікаво.

Як витримували цей ритм?

- Допомагали вітаміни і дружина – турботою і порадами (сміється).

Мабуть, на ці п'ять місяців зовсім з життя випали?

- Загалом, так. Тим більше, що паралельно знімався ще в декількох проектах, і вільного часу всього вийшло дня 3-4. Так що з дружиною бачився дуже рідко. Добре, що вона теж актриса (Ганна Ареф'єва.) і все розуміє.

Ну ось закінчаться через пару днів зйомки...

- ... І почнуться інші (сміється). Я звик до такого графіку. Літа у мене теж в минулому році не було: відзнявся в Клані ювелірів і плавно перейшов в «Не зарікайся». Так що я весь час в активному процесі. Але така зайнятість мене, як і будь-якого актора, влаштовує. Якби ще вихідних трохи більше було...

Ви хотіли бути військовим. Ніколи не шкодували про те, що не стали їм?

- Не хотів, але повинен був – у мене в сім'ї по чоловічій лінії всі військові. І логічно було припустити, що я продовжу династію. А вийшло по-іншому. Мені подобається те, чим зараз займаюся. На щастя, рідні підтримали бажання стати актором. Правда, вважали, що це неможливо поступити в театральний без блату. Але я зміг!

Завжди в сідлі

Кажуть, рудим завжди щастить. Ви вважаєте себе щасливим?

- Загалом, так. Щастить і на людей, і в любові, і в професії.

В лотерею коли-небудь вигравали?

- Ні в лотерею, ні в азартні гра не граю. Мені здається, я азартна людина, і якщо б спробував, швидко б на це підсів. Принаймні, саме так відбувається. Якщо знімаюся в історичному фільмі – перечитаю гору літератури на цю тему. Треба для ролі навчитися битися або стріляти зі зброї, все – прилипаю до каскадерові або консультанта на майданчику і вивуджую з нього максимум інформації.

Пам'ятаю, коли ще в інституті вчився, спочатку не дуже давалася верхова їзда. Спочатку якось все пішло непогано, а потім кінь поніс... Вона була дещо втомленою, і інструктор порадив вдарити її гілочкою – несильно. Причому говорить: «Стеж за її вухами. Якщо опустить їх, справа – труба: почне брикатися». Загалом, я вдарив. Кінь – тиць! – притиснула вуха. І як понеслася по цьому парку, де ми тренувалися!

Я почав випадати з сідла, а навколо всі кричать: «Натягни поводи!». У підсумку в сідлі таки втримався, хоча після цього було важко себе пересилити і знову сісти верхи. Але нічого, впорався – це і є той самий азарт, про який ми говорили. Іноді він, правда, не включається, думаєш «та ну його!» - і все кидаєш.

У вашого героя в «Не зарікайся» своя транспортна компанія. А ви коли-небудь пробували займатися бізнесом?

- Що ви! Думаю, у мене нічого не вийшло б – я дуже довірливий, мене легко обдурити. Так і фінансами не дуже вмію керувати.

Отже, в родині скарбник не ви...

- У родині ми розпоряджаємося грошима спільно. Але укладати угоди, планувати наперед – це я навряд чи зміг би.

Чим заробляли на життя, якщо б довелося зав'язати з акторською професією?

- Ой, важко сказати... Думаю, вів передачу про тварин. З дитинства про це мріяв. У мене завжди удома був цілий зоопарк: коти, собаки, тушканчики, хом'ячки, всякі жуки-палочники, тропічні жаби, рибки і навіть їжачок. Зараз, правда, ніякої живності немає – це велика відповідальність, а у мене немає часу за ними доглядати.

Ви Рак за гороскопом, а вони не люблять ризикувати. Підходите під цю характеристику?

- Ризик люблю, тільки обдуманий. Якщо від цього залежить моє чи чиєсь здоров'я, наприклад, усі сто разів зважу. І з грошима обережно, до речі, звертаюся. Тим більше, зараз криза, країна в такому важкому стані. Витрачати необдумано – це просто хамство. Мені не шкода лише на подорожі, прийшов до висновку, що це найкраще вкладення. Але останнім часом нечасто вдається вирватися з дому. Рік тому їздили з дружиною на тиждень в Рим, а два роки тому відпочивали на Шрі-Ланці.

Щастя на два міста

Останнім часом ви жили на два міста – Київ і Пітер, звідки родом дружина, а у вас за п'ять місяців - чотири вихідних дні. Як вдавалося бачитися?

- Аня взяла на себе цю ношу – регулярно літає в Київ.

Але так не може тривати все життя – хтось один повинен зірватися з насидженого місця і переїхати в інше місто назавжди.

- Акторство зароджувалося як мандрівний театр. Актор – він як моряк: якщо треба – поїде на край світу, хоч на півроку, хоч на рік. Нікуди від цього не дінешся. Ми намагаємося більше ніж на два тижні не розлучатися. Так, це важко. Але іншого виходу поки що немає.

У Санкт-Петербурзі, в театрі «Притулок комедіанта», у вас була роль у виставі «Фігаро». Як склалися відносини з трупою?

- Мене там оточують адекватні люди, які розуміють всю безглуздість ситуації, в якій опинилися наші країни. Принаймні, жодного тиску на собі не відчув. Хоча знаю людей, яким довелося в Пітері несолодко. А взагалі, якщо відчуваю, що до людини неможливо достукатися, якщо він ігнорує факти і стоїть на своєму, ні працювати з ним не буду, ні спілкуватися.

Заздрості теж не відчули? Коли чужинець, та ще й іноземець, приходить у твій театр і відразу отримує головну роль, це неприємно.

Навпаки, відчував підтримку. Зараз, поки знімаюся в серіалі, у виставі не граю.

Як виглядає ваш ідеальний відпочинок?

- Прокинутися з дружиною, разом поснідати, погуляти, сходити в музей, кіно і потім обговорити фільм, покататися на велосипедах. Своїх у нас, правда, немає -- поки що беремо в прокат. Ну а якщо раптом цілий тиждень випаде вільна – тоді, звичайно, непогано б куди-небудь гарне місце виїхати.

Хто кого у вихідний день балує сніданком?

- Дружина – у неї це виходить чудово!

А у вас? Чи ви входите в число більшості акторів-чоловіків, придатних до побуті?

- Я дуже намагаюся пристосуватися! (Сміється). Але у мене не золоті руки. Прибити цвях, зібрати меблі, щось полагодити – з цим я впораюся. А для чогось більш серйозного начебто косметичного ремонту потрібна практика, на яку завжди не вистачає часу.