Інтерв'ю відбулося на наступний день після фіналу проекту. «Наберіть її годині о п'ятій вечора — нехай Віталіна трошки відійде», — попросили в прес-службі.
І як, Віталіна, відійшли після свого тріумфу?
Так (сміється). Останні три дні були дуже емоційно насиченими. Напевно, за цей час спала в цілому 6-7 годин. Була щаслива, але втомлена. Чесно зізнаюся, більше всього боялася, що сьогодні прокинуся — а за вікном вчорашній ранок, і мені потрібно знову готуватися до фінального виступу і все переживати заново.
Про що подумали в першу чергу, коли прокинулися?
Я ще не усвідомила своєї перемоги. Але розумію, що це величезна відповідальність перед країною, яка дала мені шанс співати для мільйонів людей. Тепер я повинна такій молоді, як сама, довести: досвід не завжди все вирішує. На проекті були учасники, які багато років професійно займаються вокалом. Але якщо є мрія, від неї не можна відмовлятися. Треба працювати і наполегливо йти до своєї мети. Це перемога всієї команди Святослава Вакарчука, перемога української пісні.
Як ви оцінювали свої шанси на перемогу?
На цей проект мене привели друзі, тому особисто я ні на що особливо не розраховувала. Думала, що шанси один на мільйон, і на етапі сліпих прослуховувань вже пакувала свої речі — здавалося, що моє перебування у проекті закінчується.
Спочатку все було досить просто — кожен співав у своє задоволення. Я не думала про конкурентів і перемоги будь-якою ціною. Для мене це був драйв, свого роду експеримент. Але чим далі просувалася на проекті, тим більше розуміла: «Ой, друзі! Це вже не просто пригода! Це відповідальність». В силу свого юного віку я завжди уникала, але зараз не маю права.
Коли потрапила в команду до Святославу Вакарчуку, він сказав одну важливу річ: «Ви не суперники, ви — однодумці». Тоді з'явилося розуміння, що від мене залежить і доля хлопців з нашої команди. Після цього ми навіть стали по-іншому ставитися один до одного. Впевнена, що хтось з них ще буде хрестити моїх дітей.
Спец з нанотехнологій
Дивно, що дівчина, яка мріяла займатися творчістю, поступила в Університет радіоелектроніки.
Думала, що отримаю престижну професію. Вдячна «Голосу країни» за те, що дав мені підштовхнув мене до подальшого розвитку і заняття творчістю в Україні, тому що я її дуже люблю.
Це означає, що ви вже зробили вибір між музикою і спеціальністю «мікро - та наноелектроніка»?
Проект допоміг розставив всі крапки над i. Навряд чи я зможу тепер кинути музику — це те, чим хочу займатися найбільше. Але і від навчання не відмовлюся. Можливо, переведуся на заочне відділення — поки ще не вирішила. Вважаю, для підстраховки у людини повинна бути якась нетворча професія.
Як поєднували навчання і участь у проекті?
Ой, це виявилося непросто, так що зараз пасу задніх (сміється). Через кілька днів починається сесія, і я не знаю, за що хапатися. Хоча курсову роботу в перервах між зйомками і репетиціями встигла написати. Насправді складно повертатися до реального життя, коли ти брав участь у такому масштабному талант-шоу.
Чому ви вибрали саме цю, не особливо жіночу спеціальність?
Ніжинський — стереотип. У певному сенсі у мене в університет була протоптана доріжка – моя старша сестра його закінчила. Правда, вона дуже ґрунтовна, обожнює вчитися. А я, як каже мама, люблю по верхах вистачати. Розумію, що нанотехнології — не зовсім моє. Але після участі в «Голосі країни» зрозуміла для себе: моє — не моє, важко чи легко – неважливо. Це треба подолати і досягти свого!
Характер загартовується в пуховику
Ви стали не тільки переможницею проекту, але і власницею квартири в Києві. Вже думали про те, як її обставите?
Я її ще навіть не бачила — не встигла. Ми з хлопцями з нашої команди жартували, що це буде наша музична база: посидимо на кухні, побалакаємо, потім підемо записувати музику... А що, класна ідея! Насправді це квартира всієї команди, тому що перемога у нас спільна — якщо б я не відчувала підтримку хлопців, не почувала б себе на сцені так впевнено.
Коли плануєте стати повноцінною киянкою?
Поки не знаю. Спочатку треба вирішити питання зі своєю музичною освітою — тепер просто зобов'язана займатися музикою професійно, щоб виправдати довіру тих, хто віддав за мене свій голос, і довести, що я не просто дівчинка, випадково потрапила в це шоу. Ну і з університетом розібратися. Але я обов'язково буду жити в Києві! Завжди любила це місто. Знаєте, я його відчуваю. Коли приїхала на прямі ефіри, у мене був вільний час, так що могла гуляти по місту по 8 годин!
На ваше хобі — походи в гори — знайдеться час цього літа?
Звичайно! Якщо хочеш, завжди знайдеш час. І потім, я ж проста дівчина, а не зірка, у якої немає вільної хвилинки. Тим більше що без гір не уявляю собі життя — це моя друга любов після музики. Найбільш чудовий відпочинок і найсильніші, навіть сказала б, дикі емоції — після участі в «Голосі країни», які тільки можна собі уявити. Важко передати це відчуття, коли ти дзвониш мамі: «Я вже на вершині!», а вона відповідає: «Доню, як я рада тебе чути!» — тому що тиждень зі мною не було зв'язку.
Які гори вже підкорили?
Пік Іван, Петрос і Говерлу в Карпатах. Так, це складно — йти з важенним рюкзаком на плечах. Причому в гору — в футболці, а на вершині одягаєш лижні окуляри і пуховик. Але це відмінно загартовує характер і дозволяє відчути, що ти підкорив весь світ.
