Як показав Одеський кінофестиваль 2016, національне кіновиробництво продовжує набирати обертів. Відмінним прикладом для вітчизняних фільммейкерів служить Європа, де локальні стрічки вже мають в прокаті касу, значно перевищує збори американських блокбастерів на цих же територіях.
"У нас теж таке можливо. Близько десяти років я знімаю жанрове кіно, і стільки ж переконую кінотеатри в його успіху. Два моїх останніх фільми змогли відбити свій бюджет в Україні, і я вважаю,що це перемога! Потрібно знімати якомога більше, але головне – якісно", - вважає автор відомих картин "Тіні незабутих предків", "Штольня" і Selfieparty Любомир Левицький.
За словами голови Держкіно Пилипа Іллєнка, зараз у виробництві понад 50 фільмів, з них 20 - повнометражні ігрові. Половина цих картин спочатку замислювалася з прицілом на прокат.
"Ми працюємо над тим, щоб мати можливість не тільки фінансувати виробництво фільмів, але й проводити їх промокомпанії. Це відображено в законопроекті, що зараз розглядається у Верховній раді", - стверджує Іллєнко.
Чиновник упевнений, що українці будуть ходити на національне кіно, так як воно йому близько.
"Люди завжди хочуть бачити історію про себе, знайомі архетипи, знайомий гумор – це легше сприймається аудиторією", - розповів голова Держкіно на одному із заходів Одеського кінофестивалю 2016.
В рамках кіноринку Одеського кинофесиваля 2106 кінопрокатна компанія Multi Media Distribution представила відразу чотири різнопланових фільму. Всі вони вийдуть на екрани в найближчі півроку.
"Чунгул"
Назва містичного трилера, представленого на Одеському кінофестивалі, запозичене у реального села в Запорізькій області. З тюркського "чунгул" перекладається як "вир" - це й зачепило Олександра і В'ячеслава Альошечкіних, відомих своєю попередньою роботою "Синевир" 2013 року. Спочатку режисери вирішили дізнатися, що криється за назвою населеного пункту, потім їх допитливість переросла в сценарій - в результаті все вилилося в повноцінний кінопроект.
За сюжетом, герой містичного трилера "Чунгул" застряє в селі по ряду причин, які він не в силах змінити. Для того, щоб вибратися, міському хлопцеві доводиться звернутися до місцевого чаклуна. Але він ще не знає, яка буде ціна послуги...
"Фільм вийшов досить швидкий і навіть стрімкий. Це зовсім український продукт. Тут все наше: від акторів до фінансової складової", - розповіли творці "Чунгула". При цьому режисери зазначили, що на наступний рік уже заплановано виробництво другої картини.
"Максим Оса"
Незабаром Україну чекає небачена подія - екранізація коміксу, створеного Ігорем Баранько в 2008 році. Про "Максима Осу" заговорили не вперше - ще у 2013-му автори обіцяли показати екранну версію пригод хорунжого Корсунського полку. Так чи інакше, детективна стрічка про історичні події епохи козаччини повинна з'явитися на широких екранах в кінці поточного року.
За сюжетом головний герой Максим - живий - бачить свою могилу. Тут, біля місця поховання, він зустрічає смерть, а потім починає розслідувати інцидент.
Над сценарієм стрічки працює Ірен Роздобудько, яку залучив режисер Олексій Мамедов у парі з Іваном Сауткиним.
Let's Dance ("Давай, танцюй!")
Перший український танцювальний екшн Lets Dance, альтернативне назва якого звучить як "Давай, танцюй!", обіцяє глядачам молодіжну комедію в кращих традиціях серії кінострічок "Крок уперед" про танцювальних батлах і, звичайно ж, кохання. Фільм планують показати в лютому наступного року.
"Ми вже робили покази цього проекту фокус-груп, і можу так сказати – в кінці дівчата виходили всі в сльозах. Це відмінна комедія, яка дійсно викликає бурю емоцій", - розповідають творці.
У команді проекту - режисер Олександр Березань, сценарист і продюсер Сергій Розвадовський, співпродюсер Геннадій Самойлов. Саундтрек для картини створять українські групи Monatik і The Hardkiss. В одній з ролей обіцяють показати саму Мілу Йовович.
"Інфоголик"
Як показав Одеський кінофестиваль 2016, зима буде сповнена українського гумору. Крім заявленого "Давай, танцюй!" глядача повеселить фільм від гумористичної студії МАМАХОХОТАЛА. "Інфоголик" зачіпає питання залежності від соціальних мереж і гаджетів. Головний герой ні хвилини не може прожити без свого телефону, постійно перевіряючи стрічку новин, з-за чого перестає помічати все навколо. Але доля вирішує втрутитися – відтепер усе, що він прочитає або випадково почує, буде безпосередньо впливати на його життя.
"Наша аудиторія – це молодь у віці від 14 до 30 років. І тема "залипання" в Інтернеті всім дуже близька. Герой фільму не бачить самого головного – його дівчина вагітна, і рок карає його. Для глядача це смішно, а героя змушує замислитися на своїм життям", - говорить засновник МАМАХОХОТАЛА Роман Грищук.
Поки зйомки деяких із заявлених картин в самому розпалі, творці інших вже працюють над монтажем і зведення звуку. Але всі вони в один голос заявляють, що українське кіно схоже на маленькій дитині, якого краще заохочувати, ніж сварити, "щоб він сприятливо ріс".
До речі, в Україні стартує перший фестиваль документального кіно під відкритим небом Lampa.doc.
