Чому деякi люди не знають мiри у споживаннi спиртного.  I чи означає це, що певнi особи просто приреченi завжди падати обличчям у салат?

Секрет нестримного пияцтва, як дослiдили науковцi з Медичного центру унiверситету Техасу, -- у гормонi задоволення дофамiнi. А точнiше -- у порушеннi роботи системи, яка регулює баланс цього гормону в органiзмi,

Людина з таким порушенням просто не здатна вiдчути, що вже занадто випила. I навiть протверезiвши, переживши всi жахи похмiльного синдрому (по сутi, це симптоми важкого отруєння) не робить для себе висновкiв.
У чому ж причина такого дисбалансу? I чи означає це, що певнi особи просто приреченi завжди падати обличчям у салат?

Запитуємо про це нарколога, наукового спiвробiтника Iнституту неврологiї, психiатрiї i наркологiї АМН України.

-- Пояснiть насамперед, яку роль вiдiграє в органiзмi дофамiн i який зв'язок мiж ним i алкоголем?
-- Дофамiн (допамiн) -- це нейромедiатор, бiологiчно активна хiмiчна речовина, яка викликає вiдчуття щастя, ейфорiї, тамує бiль. Алкоголь, справдi, стимулює продукування дофамiну. Але є люди, якi випивають чарку горiлки чи келих вина й кажуть "Менi досить", а iншi п'ють знову i знову... Тепер науковцi знають, що проблема -- у дисбалансi в органiзмi людини. Внутрiшнiй iндикатор, який мав би просигналiзувати, що випито досить, у певних осiб попросту не спрацьовує.

-- Що небезпечнiше для здоров'я: пити зрiдка, але до "чортикiв", чи регулярно, але потрохи?
-- I перше, i друге. Регулярне споживання навiть малих доз спиртного саме собою порушує рiвновагу в органiзмi. Алкоголь (як i нiкотин, кокаїн, героїн) -- психоактивна сполука, що формує залежнiсть. Певного дня особа, що звикла пити потроху, усвiдомлює, що однiєї чарки їй вже замало. Рано чи пiзно мала кiлькiсть спиртного перестає вдовольняти i навiть провокує зворотний ефект: роздратування, тугу, тривогу. Щоб почутися щасливою, людина прагне пити ще й ще. I напивається до чортикiв.

-- Отже, контрольоване вживання спиртного -- лише мiф?-- Люди, узалежненi вiд алкоголю, взагалi не здатнi контролювати його споживання. Це зумовлено i фiзiологiчно, i психiчно. Ферментативнi порушення, психологiчна узалежненiсть не зникають, байдуже, чи кинув алкоголiк пити, чи нi. Вiн нiколи не зможе пити потроху. Єдиний вихiд для нього -- просто забути смак спиртного.

А щодо дофамiну, то його i можна, i потрiбно одержувати. Цей нейромедiатор є життєво важливою речовиною, брак якої позначається на самопочуттi людини, призводить до емоцiйної пригнiченостi й навiть до серйозних розладiв руху та м'язової активностi.

Але пити зовсiм не обов'язково. Мозок людини, що закохалася, починає стрiмко виробляти дофамiн. Пiдвищення його концентрацiї вiдбувається й тодi, коли ми отримуємо заслужену нагороду. Дофамiн виробляється, навiть коли ми просто їмо чорний шоколад: алкалоїд теобромiн, що мiститься в бобах какао, також стимулює синтез дофамiну. Звiсно, навiть шоколадом зловживати не варто.