Кузьмі Скрябіну повинно було виповнитися 48: згадуємо життєві історії добряка Андрія

Україна вже півтора року сумує за музикантом, який загинув в автокатастрофі 2 лютого 2015 року . З-за схожості трагічних доль Кузьму в Росії прозвали "українським Цоєм".

Правду сказати, популярність виконавця на батьківщині зростала з року в рік досить-таки повільно. Як в суспільстві в цілому, так і в музичних колах Кузьма був впевненим "вічним революціонером": радіостанції найчастіше називали його творчість "не форматом".

Але на щастя, це не впливало на любов публіки до самого артиста і його пісням. Чуйний і добрий характер дотепного музиканта притягував друзів і шанувальників як магнітом.

До дня народження музиканта історії з життя Андрія Кузьменка.

Козирний чувак

Лідер групи "Скрябін" народився в невеличкому українському місті Самбір з населенням близько 35 тис. чол., розташованому недалеко від кордону з Польщею. Однак незабаром сім'я переїхала в Новояворівськ, де мамі артиста, учитель музичної школи, запропонували нову роботу.

Як любив повторювати сам артист - з дитинства він ріс "козирним чуваком", інтерес якого до музики прокинувся досить рано і волів майбутній співак класику – кидався з вікон за проїжджаючим повз велосипедистам пластинками Чайковського і Прокоф'єва з маминої колекції. Однак мати майбутнього артиста помітила в синові і музичні здібності – він любив "грати" на саморобній гітарі і виступати перед гостями з незмінним шлягером "Червона рута".

Тому у другому класі Андрія Кузьменка віддали в музичну школу, де освоюючи фортепіано, він відверто занудьгував і щоб уникати занять часто прикидався хворим або й зовсім симулював напади, відточуючи на літній викладачці сценічну майстерність. Пізніше в інтерв'ю citylife.com.ua співак зізнався:

- Не раз мама капцями заганяла мене на заняття... Власне, вона разом з любов'ю прищепила мені ненависть до музики. Уявляєте: мені треба було по сто п'ятдесят разів перегравати етюди?! Раз заграв — сірничок переклав з одного боку фортепіано на другий. Мені ті сірники снилися. Вісь чому академічну музику я ненавидів.

Перший успіх

Зарубіжна естрада артиста приваблювала, з 10 років почав заслуховуватися записами The Beatles, потім – шотландцями The Exploited, завдяки яким звернув увагу на панк-рок, а надалі – нью-романтик. Ще в школі музикант організував свій перший колектив, репетирував в актовому залі, грав на дискотеках, складав пісні і виходив на сцену в якості вокаліста.

Потім була невдала спроба поступити в медичний ВУЗ у Львові, служба в армії і навчання на факультеті стоматології в Росії. Однак Кузьма вже твердо для себе вирішив, що ніщо інше не захоплює його так, як музика.

Він співпрацював з незліченною кількістю творчих колективів, напрацьовувати власний матеріал і розширюючи особисті музичні межі. А вже в 1989 році Андрій Кузьменко і його друзі записали першу пісню групи "Скрябін". Кузьмі був 21 рік і після недовгих творчих експериментів він вирішив розвиватися в рамках саме цього колективу.

З 1992 року гурт починає активну професійну діяльність, вийшовши на новий рівень, а вже в 1995 – до колективу прийшов довгоочікуваний успіх. На той момент "Скрябін" в оновленому складі на чолі з Кузьмою вже переїхав у Київ. Популярність приніс музикантам альбом "Птахи", який "вистрілив" так, що графік артистів розписаний під нуль, їх пісні займали гідні місця в хіт-парадах", а різні фестивалі та акції вважали за честь отримати групу в хедлайнери власних активностей.

Любов телеглядачів

У 2003 році Кузьму накрила нова хвиля популярності, тепер вже в ролі телеведучого гучних проектів "Шанс" і "Шейканемо".

- Мене запрошували вести програму "Шанс" разом з Наталею Могилевською, але я був активно зайнятий продюсуванням гурту "Іграшки" і приїхати на зйомки пілота не міг. Тоді Ігор Кондратюк запропонував вести програму Кузьмі. З цього і почалася його гучна телевізійна кар'єра, – згадує продюсер Олександр Ягольник. – Ми мало перетиналися в останні роки, але одне скажу точно - Кузьма з роками не змінювався. Він був той ще правдоруб, на жаль, прийняти цю його чесність могли не всі.

Ми познайомилися, коли Кузьма тільки-тільки приїхав до Києва. Якось перетнулися на фестивалі "М-Обсерваторії", який я вів, а Андрій був запрошеним гостем, хедлайнером. Це було в 1996 році і тоді два продюсера фестивалю щось не поділили, вони пустили в хід кулаки, почалися розборки і загрози в тому числі на адресу артистів. Але Кузьма став на бік справедливості, вийшов на сцену і сказав: "наших б'ють, то ніхто з музикантів далі виступати не буде. І ми теж". Скандал за таку заяву загрожував величезний, але Кузьма не відступив і дотримав своє слово.

Паралельно Андрій розвивав власну групу і почав відточувати продюсерські ідеї, допомагаючи молодим талантам. В "Шанс" могли потрапити далеко не всі охочі, відбір був величезний, але ті, кому вдавалося зв'язатися з Кузьмою завжди знали, що можуть розраховувати на його мудру пораду. Допомоги Кузьменко нікому не відмовляв, хоча й витрачав багато сил, безкорисливо ратуючи за людей, у яких вірив.

Любов підопічних

Одним з останніх проектів, яким займався музикант став сольний виконавець Ivan Navi, яким Кузьма запропонував допомогу в продюсуванні, проте співпраця артистів перервало трагічне ДТП.

- З Кузьмою ми познайомились на проекті "Співай як зірка". Він був першим, хто побачив у мені не просто учасника талант-шоу, але й перспективного артиста. Простий, веселий і дуже товариський - Скрябін був таким зі всіма. Після проекту ми почали спілкуватись, планували співпрацювати разом. Та не склалось, на жаль. Проте, він давши мені старт як виконавцю Navi – придумавши псевдонім, розказав, у якому амплуа мене бачить, я отримав від нього дуже багато цінних порад. Завжди з вдячністю і повагою згадую Кузьму як легендарного артиста і просто людину, якою захоплювались всі без винятку. Дуже його бракує зараз! – розповідає Ivan Navi.

Не формат на ФМ

Скрябін був затребуваний як теле-і радіоведучого, писав книги, видавав альбоми, багато гастролював – об'їздив не тільки всі українські міста, але і велику частину сіл, виступаючи нерідко "за ідею". Він жив сценою і питання гонорару не стояло для нього на першому місці.

Кузьма був улюбленцем народу, але його музика залишалася "не формат" на радіо та ТБ. У підсумку велика частина творчої діяльності артиста в останні роки його життя зводилася до боротьби за своє право бути почутим. Артист обурювався, що його пісні не беруть у широку ротацію, готовий був допрацьовувати треки, але часто чув незмінне "не формат".

- Мені зовсім не подобається підхід вітчизняних телевізійників до того, що вони роблять і видають в ефір. Наші олігархи купують канали, спочатку вважаючи їх вторинними. Тобто Росія первинна, а Україна вторинна. Вони набирають якусь купку професіоналів, з думкою яких вважаються, але інша маса, від якої залежить 70 відсотків ефірного продукту, по-моєму, зовсім не віддає собі звіт в тому, який зараз рік, - казав Кузьма в інтерв'ю muzvest.ru.

Співак та композитор Влад Дарвін згадує, що в останні роки Кузьма робив по кілька версій однієї і тієї ж пісні - в альбом і для радіо. І його відносини з радіостанціями потроху поліпшувалися.

Теплі спогади про Кузьму

Його не стало 2 лютого 2015 року. Артист загинув у ДТП, повертаючись до Києва з Кривого Рогу після концерту в честь 25-ліття гурту "Скрябін". Авто, за кермом якого був відомий музикант, зіткнувся з молоковозом.

Однак сьогодні, у день народження Андрія Кузьменка, друзі та близькі не згадують про трагедію, а про те, якою людиною був Кузьма і радіють, що мали честь бути з ним знайомі.

- Якось так вийшло, що день народження Андрея я особисто, здається, ніколи не відзначав. Бо літом ми зустрічалися лише в кінці серпня, вже після Дня Незалежності. Тому нічого правдивого сказати не можу. А від Кузьма мені подарунки дарував, бо мій день народження - у березні, якраз у розпалі сезону "Шансу", - згадує Ігор Кондратюк. - Пам'ятаю, що якось Андрій подарував мені модний гаджет - блютуз крутої фірми. В житті я його запам'ятав таким же, як у "Шансі" - веселим, з прекрасним гумором, непосидючим, фонтануючим ідеями.

На зйомках він розігрував Могилевську. Вірніше - постійно її підколював. Іноді - не дуже тактовно. Працювати з Кузьмою було одне задоволення. Не лише мені, але й усій телегрупі "Шансу". А ще Андрій був мрійником і філософом! Він любив говорити про серйозні речі. Принаймні, зі мною...

-Кожна із зустрічей з Кузьмою була яскравою і такою, що запам'ятовується. Познайомилися ми на студії звукозапису,- згадує Влад Дарвін. -Звичайно, всі фронтмени груп ревнують, якщо люди з команди беруть сайд-проекти, але Андрій був не таким. Він навіть дякував за те, що я робив альбом з клавішником групи "Скрябін": "Дякую тобі за Костіка! Після того, як він почав з тобою робити пісні, у нього з'єднання явилася кльова дівчина!". Він зв'язав ці дві події.

Потім режисер Тоня Ноябрьова запросила мене знятися для кліпу групи "Скрябін". Всю знімальну ніч Андрій підтримував нас з Лавікою (вона була другою героїнею), підбадьорював, жартував, морально був з нами. Від нього виходила енергія турботи і вдячності, чого з артистами його величини я практично ніколи не відчував.

Коли я зателефонував йому з проханням дозволити виконати на одному зі своїх концертів його пісню, на що він відповів: "Чувак, ТИ можеш заспівати хоч усі мої пісні!". Ці слова мене окрилили.

У звичайному житті Андрій був таким же, як і в творчості - різним. Десь сумним і проникливим, десь іронічним, і складним, і простим одночасно. А ще він любив жартувати над колегами. Особливо любив жартувати про Наташу Могилевську. Колись на одному з ранкових шоу в прямому ефірі Кузьма на мою репліку "у Наташі є ядро особистості" відповів: "У неї, я б сказав, прям ядра". Звичайно, це було сказано по-доброму.

А найдивнішим для мене був його дзвінок в один з осінніх днів 2014 року: "Чувак, я бачив ти спродюсував прикольне лірик-відео для Лавіки і Тані Решетняк. Я би дуже хотів, щоб ти зробив кліп на "Дельфінів". Тобі я це можу довірити". Я був в шоці. Те відео, про яке говорив Андрій, мені здавалося експериментальним і несерйозним. До мене ніколи ніхто з артистів не звертався за допомогою у створенні відео. Я йому відповів, що при всьому моєму величезному бажанні, я не готовий братися за повноцінну режисуру кліпу для своєї улюбленої групи - це не моя сильна сторона. Так я познайомив його з Пашею Кильдау, Тарасом Голубковим, Ромою Безверхим - саме вони і працювали зі мною над відео Лавіки, а згодом зняли групі "Скрябін" відео "Дельфіни".

А Злата Огневич, розповідаючи про музиканта, зізналася, що досі не вірить у його відхід з життя.

- Ми разом брали участь в українській програмі "Що? Де? Коли?". Він завжди був душею компанії і в центрі уваги завдяки особливому почуттю гумору. А ще він був дуже розумною людиною, тому що саме інтелект відповідає за почуття гумору, - каже співачка. - Пам'ятаю, насміялися ми тоді на зйомках, хоч наша команда і програла, але скільки позитивних емоцій все отримали. У Кузьми було якесь смачне вино і після тієї зйомки він всіх нас пригощав. Я завжди була рада його бачити, тому що точно знала, що він скаже: "Привіт, мала! Як справи? Чув твою пісню - крутяцька, ві з Мішею молодці!"

Для мене він просто пішов у далекий відпустку, я завжди згадую його з теплотою і дуже світлим смутком!

P. S.: 17 серпня у Львові біля склепу артиста пройде поминальна панахида, а ввечері відбудеться концерт на честь дня народження Кузьми Скрябіна, якого на Західній Україні називають "добряком Андрієм". Фанати артиста також зберуться, щоб вшанувати пам'ять виконавця в Києві, Дніпропетровську, Луцьку, Одесі, Полтаві, Черкасах, Хмельницькому, Запоріжжі та навіть у Мінську (Білорусь).

Андрій Кузьменко загинув у ДТП, повертаючись до Києва з Кривого Рогу після концерту в честь 25-ліття гурту "Скрябін". Авто, за кермом якого був відомий музикант, зіткнувся з молоковозом.