Одного разу чоловік, втомившись від шуму та метушні міста, вирішив знайти спокій у душі й заспокоїти серце. Для цього він надумав побути в тихому й спокійному місці, де ніщо не відволікало б його від медитації та роздумів. У місті було надто шумно, тож він вирішив піти в ліс.
У лісі лише на мить здалося, що тут панує тиша. Вже за кілька хвилин він почав усе виразніше чути безліч звуків: цвіркотіли коники, співали птахи, шелестіли дерева… Це не влаштовувало чоловіка, і він вирішив знайти місце, де мало б бути набагато тихіше.
Ще кілька днів пішло на пошуки печери. І ось він нарешті знайшов, в ній було неймовірно тихо й спокійно. Та тільки-но чоловік облаштувався в ній, як виявилося, що у кутку капала вода. І що тихіше було в печері, то виразніше чулися звуки крапель. Чоловіка це дуже дратувало.
Тоді він вирішив, що тишу можна забезпечити лише у власному будиночку зі звукоізоляцією. Ще пів року пішло на будівництво. І ось, нарешті, чоловік сів посеред хати і… «тік-так, тік-так…» — не вгамовувався годинник у повній тиші. У сказі чоловік зірвав з руки годинник і розбив його об стіну.
Ось. Настав момент. Ніщо не відволікає. Чоловік глибоко зітхнув і… «тук-тук, тук-тук…» — стукало його серце в грудях усе голосніше й голосніше.
Мораль: спокій у душі не залежить від зовнішніх обставин. Усе знаходиться всередині — усі проблеми й усі рішення. Усвідомлення цього єдиного моменту неймовірно полегшує життя. Ви перестаєте шукати винних і починаєте жити в мирі з найважливішою людиною у своєму житті — із самим собою.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!