У документах середньовіччя згадується держава Київська Русь, яка і стала початком формування України. Саме в IX столітті починається історія формування української держави, інформує Ukr.Media.
Могутня держава, відома своїми війнами з кочівниками і стрімким розвитком, проіснувала порівняно недовго. З часом починається розпад єдиної держави на частини, іменовані князівствами. Розрізненість князівств і чвари між їхніми правителями поклали початок розпаду українських земель і довгий термін їх належністю іншим країнам.
Народ довго і мовчки страждав від зневаги влади і частої зміни. Що через кілька століть породило повстання волелюбних мешканців цих земель. У XVII столітті на території сучасної України починає формуватися Козацька республіка. Центром її стає острів Хортиця. Розташовувався на Дніпрі, ближче до порогів. Таке розташування робив острів недоступним для кочівників, які часто навідувалися на українські степи.
Спочатку козаки бажали захистити народ від цих набігів. Вони рятували людей від турецького рабства і жорстокості завойовників. Але через деякий час, зібравшись з силами, козаки стають захисниками незалежності України.
Гетьмани, які ставали на чолі козацького війська, готові були захищати народ від будь-якого завойовника, в тому числі польського та російського правління на споконвічних українських землях. Адже народу земля дісталася у спадок предків - славних українських князів, які втративши свою єдність, не змогли захистити країну від вторгнення зовнішніх сил.
Так почалися народні повстання, які перетворили на козаків героїв країни. Козацькі лави поповнювалися добровольцями, готовими проливати кров за свою землю і своїх близьких. Пройшовши курс навчань на Хортиці, молоді дужі хлопці вирушали на поле битви. На сьогоднішній день українські степи стали братніми могилами для безлічі невідомих героїв тих часів, які залишилися лежати у рідній землі, віддавши життя за свої ідеали і свою віру.
Цілих сто років козаки боролися за незалежність України, але досягти її їм так і не вдалося. Через століття від моменту своєї появи Гетьманська держава перестає існувати. У XVIII столітті втративши борців за незалежність, Україна втратила надію на наступних двісті років. До початку XX століття ніхто навіть не говорив про чергове повстання в ім'я визволення народу від чужих правителів. Добре ще пам'ятав народ, скільки крові було пролито в перший раз, скільки славних молодцем полягло смертю хоробрих, не втіливши бажаного в життя.
На шляху до заповітної мети
Розгром царської влади в Росії подарував нову надію і народу України. Після подій 1917 року серед населення цих земель починається підйом народної свідомості і бойового духу. За свої політичні права і свободи народ знову готовий вступити в бій. Тільки в цей раз доведеться діяти і зброєю і політичними засобами, щоб закріпити свої права за законом.
Формується Центральна Рада своїм Третім Універсалом» проголошує про створення Української Народної Республіки, скорочено УНР. Універсал містив основні свободи і права людини. Зараз вони прописані в чинній Конституції країни. Але відшукати подібні закони можна в конституціях всіх країн.
За громадянами УНР закріплювалися свободи:
слова;
печатки;
віросповідання;
зборів;
мітингів;
а також скасування смертної кари.
Таким чином, 1917 рік став часом відродження народної боротьби за свою свободу. Але досягти результату лише шляхом дипломатії і політики українцям так і не вдалося.
Рада Національних Комісарів, що виконував обов'язки органів влади у більшовиків, висунув ультиматум уряду УНР. Ультиматум був відкинутий через небажання вступати в чужу війну, тим самим поставивши під удар молоду країну.
Відмовившись впустити на свою територію війська більшовиків і перепинити шлях білогвардійцям, що просувалися на Дон, український народ був втягнутий у війну з більшовиками, які розглядали українців як ворогів, а не можливих союзників. Усвідомлюючи свою неспроможність самостійно протистояти большевицким військам, український уряд звертається за допомогою до Німеччини.
Союз з Німеччиною спершу видався вдалим варіантом, так як більшовиків вдалося відтіснити у захоплених ними земель. Тільки тепер Україна опинилася у владі сильного колишнього союзника. Німеччина надсилає свого намісника, який силою був поставлений над народом і починається період німецької окупації українських земель.
З 1918 по 1919 року Україна втягнута в громадянську війну, закінчення якої було відсвятковано проголошенням незалежності Української Радянської Соціалістичної Республіки. Прийняття акта про незалежність республіки пройшло в Києві в березні 1919 року під час Всеукраїнського з'їзду Рад.
Щоб виключити подальші військові конфлікти між урядом нової республіки і РРФСР підписується угода. Вона стосувалося співпраці в господарських та військових питаннях. Проголошувалося початок ведення спільного господарства та розвитку промисловості. 28 грудня 1920 року, день підписання вищезазначеного договору став черговою перешкодою на шляху до незалежності. Тепер український народ опинився в підпорядкуванні РРФСР, яке тривало до кінця ХХ століття. Лише з розпадом Радянського Союзу Україні випаде черговий шанс поборотися за свою незалежність.
Довгоочікувана перемога
Уперше День незалежності України було відзначено 16 липня 1991 року. Жителі країни святкували річницю прийняття «Декларації про державний суверенітет України», підписану в цей день рік тому.
В той же день 16 липня 1990 року Верховна Рада прийняла ще одну постанову «Про День проголошення незалежності України».
Потім вносяться зміни до Кодексу законів про працю УРСР, а саме в статті 73. 18 червня 1991 року з'являється запис, який проголошує 16 липня державним святом.
Але сам акт про проголошення України незалежною державою підписується трохи пізніше. Тільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР проголошує цей акт. На підтримку прийнятого владою рішення і внесення змін в чинну Конституцію, проводиться Всеукраїнський референдум. 1 грудня 1991 року кілька мільйонів українців виходять на площі своїх міст, щоб засвідчити правомірність прийнятого акта і проголосити себе незалежним народом, що має законне право проживати на своїй, тепер уже вільній землі.
Тепер Україна стає по-справжньому незалежною країною, пройшовши довгий шлях до бажаної мети, заплативши високу ціну, але не втративши бажання звільниться і почати управляти своєю державою самостійно.
Тому приймається рішення змінити дату святкування Дня Незалежності України, перенісши її з 16 липня на 24 серпня. 20 лютого 1992 року День незалежності буде за законом закріплений за 24 серпня.
Відтепер у цей день Україна буде святкувати не тільки свою незалежність, але новий день народжень. Тепер починається її шлях у майбутнє, як самостійної держави з правом виступати на політичній арені, говорити від свого імені, планувати подальший розвиток і зміни в країні.
