Родичка Висоцького по батьківській лінії мистецтвознавець Надія Висоцька розповіла, як проходив "квартирник" легендарного барда на вулиці Інтернаціональній і чому до поета завжди ставилися насторожено. Цим вона поділилася в інтерв'ю Sputnik Білорусь, передає Ukr.Media.
Надія згадує, що Висоцький завжди був дуже непростою людиною, а його життя занадто стрімким. "Складно з ним було. Якщо він говорив, що прийде, — це могло означати, що ти просидиш весь вечір, боячись відійти хоч на секунду, а він так і не прийде. Не те щоб він був необов'язковий від неповаги. Просто його життя була занадто стрімким. Він завжди жив на розрив, як і співав. І не належав собі" , — пояснила Висоцька.
При цьому, за словами Надії, про спорідненість зі знаменитим поетом вона дізналася вже будучи дорослою.
"Про те, що ми далекі родичі, мама сказала випадково, коли я вже була доросла. Будучи в Москві, я розшукала його і розповіла про це. Він зацікавився, що прізвище загальне (жінки у нас у роду не змінювали прізвище), дав контрамарку на виставу. А в генеалогічні перипетії заглиблюватися не захотів: "Раз далека родичка, тримай контрамарку". Я дійсно дуже далека рідня — сьома вода на киселі, троюрідна тітка. Але, якщо чесно, колись мені було у всьому цьому копатися. Я була дуже захоплена своєю справою, в ту пору ми рятували древнебелорусское сакральне мистецтво... Мені куди важливіше було, що життя дала мені шанс поспілкуватися з Дмитром Сергійовичем Ліхачьовим, його дочка, Віра Дмитрівна, була моїм науковим рецензентом" , — говорить вона.
Потім, згадує Надія, Висоцький розшукав її сам, коли знімався в Білорусі. При зустрічі він подарував їй італійські туфлі.
"Не знаю вже, як він дізнався адресу майстерні (тоді приміщення на вулиці Інтернаціональній було майстерні мого чоловіка — головного художника видавництва "Білорусь" Геннадія Голубовича), але тільки приїхали вони одного разу з Вітею і ще з якимись кіношниками. Принесли цілий ящик горілки. А мені Висоцький тоді туфлі подарував італійські. Як це ні дивно, вони виявилися впору. Я їх багато років відносила — знесення не було. Напевно, для Марини купував — подумалося мені тоді. Але це було дуже в його характері — подарувати, не замислюючись, не шкодуючи" , — розповідає вона.
У той же час Надія зізналася, що її мати завжди досить насторожено ставилася до батька Висоцького, так як вважала його співробітником КДБ. "У нього ж і служба в Німеччині була, і високопоставлене положення в суспільстві. А ми? Бідні родичі, провінціали. До того ж мама завжди була впевнена, що за Володею пильно стежить КДБ, і просила бути подалі від подібних контактів. Таким спілкуванням можна було нажити собі чимало проблем" , — додала вона.
Як згадує Надія, Висоцький в спілкуванні завжди був стриманий, ввічливий, уважний. В той же час дуже любив пародіювати людей.
"Правда, швидше професійно уважний. Йому були цікаві всі люди, до останнього гультяя. Як губка вбирав індивідуальність кожного. Для нього люди були немов школа, в якій він брав потрібні йому елементи. Він був дуже спостережливий. Дуже любив пародіювати. Всіх підряд — той же Турів тільки вийде з кімнати — Володя моментально на нього пародію зобразить. І так схоже — ми обхохативались. Але, на жаль, у мене тоді дуже важливі справи були — довелося всю цю братію тут залишити, а самій втекти працювати" , — ділиться мистецтвознавець спогадами.
При цьому, за її словами, до мов у Висоцького завжди було особливе чуття.
"А ще у нього був дивовижний зошит, який він завжди носив з собою. Він записував туди незвичайні слова. Збирав їх, як Пушкін. Йому дуже подобалася білоруська мова — він завжди казав, що це мова гарна, як італійська. Та архаїзми в мові приводили його в захват. Іноді він просто закохувався в якесь слово і міг повторювати його багато разів, як дитина" , — підкреслила Надія.
У середу, 25 січня, виповнилося 79 років від дня народження Володимира Висоцького, поета, співака, актора театру і кіно.
