14 лютого православна церква згадує мученика Трифону

З юних років Господь дарував йому силу вигнання бісів і зцілення різних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, що винищували хлібні злаки і спустошували поля. Особливо прославився святий Трифон вигнанням біса з дочки римського імператора Гордіана (238 - 244).
Допомагаючи всім стражденним, він вимагав тільки однієї плати - віри в Ісуса Христа, благодаттю якою він зціляв їх. Коли на царський престол вступив імператор Декій (249 - 251), жорстокий гонитель християн, єпарха Килина було донесено, що святий Трифон сміливо проповідує віру в Христа і багатьох призводить до Хрещення. Святий був схоплений і приведений на допит, під час якого він безбоязно сповідав свою віру. Його піддали жорстоким катуванням: били палицями, терзали тіло залізними гаками, обпалювали рани вогнем, водили по місту, вбивши в ноги залізні цвяхи. Всі тортури святий Трифон мужньо зазнавав, що не видаючи ні єдиного стогону. Нарешті, він був засуджений на усічення мечем. Перед стратою святий мученик молився, дякуючи Богові, підкріпивши його в стражданнях, і попросив у Господа особливу благодать тим, хто закликатиме його ім'я на допомогу. Перш, ніж воїни занесли меч над головою святого мученика, він віддав душу свою в руки Божі. Ця подія відбулася в місті Нікеї в 250 році. Святе тіло мученика християни оповили чистими пеленами і хотіли поховати в місті Нікеї, в якій він постраждав, але святий Трифон, в баченні, повелів перенести його тіло на свою батьківщину, в село Кампсаду. Це і було виконано. Надалі, мощі святого Трифона були перенесені до Константинополя, а потім до Риму.