Сьогодні Україна відзначає День боротьби за права кримськотатарського народу і вшановує жертв депортації кримських татар 1944 року. Депортація кримських татар почалася 18 травня 1944 року в 3 години ранку і тривала до початку червня (перша і найбільша хвиля закінчилася 20 травня), передає Ukr.Media.
Офіційною підставою для депортації кримськотатарського народу стало таємна постанова Державного комітету оборони № 5859 сс «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, в якому кримським татарам пред'являлися претензії в нібито масової зраді і масовому колабораціонізм у часи окупації Криму гітлерівськими військами.
Без сумніву, був здійснений акт гено - і етноциду, про що свідчать звинувачення цілого народу в державній зраді і застосування принципу колективної відповідальності. За офіційними даними (так звані числа Лаврентія Берії) було депортовано 183 144 тисяч кримських татар, за татарськими джерел - 228 500, з яких протягом першого півтора року померло близько 110 тис. чоловік. В каральній операції брали участь 32 тис. співробітників НКВС.
Людям на збори давалося від декількох хвилин до півгодини, з собою дозволялося взяти особисті речі, харчі, посуд та побутовий інвентар. Зрозуміло, що більша частина майна залишилася і була конфіскована державою. Більшість депортованих було направлено на спецпоселення в Узбекистан, частина - в ГУЛАГ, а ще частина - для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну. Депортація була одним із засобів «детатаризации» Криму.
Іншими засобами були знищення культурних та історичних пам'яток, заміна історичних назв місцевостей новими на зразок «Советский», «Первомайск», «Красногвардейск» та інші. В Крим заселялися вихідці з Росії та інших республік. За повоєнний період кількість населення у Криму збільшилася майже в 10 разів. Сталінська політика щодо кримських татар не була чимось новим. Як відомо, захоплення Криму в 1783 році Росією призвело до великого занепаду культурного життя на півострові: варварськи було спалено стародавні рукописи, зруйновано чимало архітектурних пам'яток.
Саме тоді розпочалося перше заселення Криму росіянами, іноземними колоністами, міцніла груба русифікаторська політика. Після передачі Криму до складу УРСР (1954) в 1956 році був видано указ (неопублікований) про реабілітацію кримських татар, але практично без права повернення на батьківщину в Крим. Масове повернення на батьківщину кримських татар почалося лише в кінці 80-х років. Здавалося, що нарешті, незважаючи на побутові труднощі, настав мир і можна спокійно і вільно жити на рідній землі, але знову кримська земля стала об'єктом зазіхань Росії, а кримські татари зазнавали (і зазнають) нечуваним з часів Сталіна репресій.
Враховуючи, що через сімдесят років після депортації внаслідок дій тоталітарного режиму колишнього СРСР кримськотатарський народ знову опинився перед загрозою дискримінації на рідній землі, а також з метою підтримки боротьби громадян України - кримських татар за реалізацію своїх прав як представників корінного народу Указом Президента від 16 травня 2014 року, і був встановлений День боротьби за права кримськотатарського народу.
