Навіть з поширенням християнства ця традиція не припинилася, зате отримала нове тлумачення: говорили, що в середині літа всі святі міряються силою з язичницьким богом, а перемогти не можуть. Що цікаво, до цих пір немає єдиної думки про те, ким саме вважали Ярила наші предки. Існують, наприклад, версії про те, що він був богом сонця, богом любові і пристрасті, богом сил природи. Вважалося, що на Ярила все живе «приходить яр», тобто починає плодоносити. «Ярило — добрий молодець, на білому коні їздить, на русявих кучерях — вінок, в лівій руці — пучок жита, у правій — палиця. Змахне Ярило житом — ниви тучнеют, колосяться хліба; махне палицею — громи гримлять, дощі ллють. Куди кінь ступить, там трава шовкова з блакитними квітами стелиться», — так малювали наші предки образ божества. На Ярила чекали надприродних явищ: сонце уповільнювала хід, а на землі утворювалися особливі «дірки», через які можна було подивитися на інший край світу, а то й на потойбічний світ. Для цього потрібно було опівдні заплести в косу міцні березові гілки і поглянути крізь них з крутого берега річки; вірили, що таким чином можна побачити близьких, про яких давно не було звісток. В цей день відправлялися на покоси, набивали матраци свіжоскошеною і висушеною травою. Вечорами збиралися біля вогнищ, веселилися, водили хороводи, заварювали запашні чаї на травах. Влаштовували також «ярилини ігрища», ярмарки, відвідування родичів. Свята супроводжувались кулачними боями, піснями, танцями і розглянемо веселощами.
Іменини в цей день Олександр , Василь , Віктор , Іпатій, Леонтій , Никанор , Сергій , Феодул.
