Самотність разом
Жінки, які рік-два зустрічаються чи навіть живуть із чоловіком, йдуть до психолога, намагаючись з'ясувати, наскільки серйозними є наміри коханого.
Чи кохає він? Чи тільки тягне час, передає Ukr.Media.
Відчувається, що подумки постійно прокручують звичний діалог у дусі "а я йому, а він мені" (дорікнув, відмовив, нагрубив). Який і переповідають на прийомі, аби переконатися, що таки любить.
Прямо запитати в людини, з якою, їдять, п'ють, сплять, про її плани щодо спільного майбутнього, наважуються одиниці.
Кажуть, що це незручно, нав'язливо. Що він може відчути себе загнаним у куток. А те, що самі почуваються розгублено і непевно, ладні терпіти.
Як і багато всього іншого, що не влаштовує, і про що коханий нібито повинен здогадатися сам. Аби тільки не відштовхнути, не викликати відразу.
Страх порожніх полиць
Дехто навіть зізнавався, що коли повертається додому, не впевнений, чи там ще є речі партнера. Найбільший страх - побачити порожні полиці шафи і записку на столі - мовляв, пробач.
Як у фільмі? - запитую. Ні, виявляється, людина вже пережила щось подібне в житті. Здавалося б, навіщо знову входити в подібні травматичні стосунки?
Як з'ясовується згодом, жінка відчуває кохання лише тоді, коли відчуває й тривогу. Вона просто-таки западає на чоловіків, яким властиво раптово зникати, не дзвонити чи дзвонити серед ночі. Щоби потім знову зникнути.
А вона буде роздумувати над їхньою загадковістю. Яка є, скоріше за все, елементарним небажанням обтяжувати себе обов'язками перед кимось.
"Нормальне" кохання таким людям також трапляється. Та коли партнер передбачуваний, планує майбутнє, це здається надто прісним.
Дивно, але декому подобається страждати. Можливо, вони тяжко пережили розлучення батьків чи нещасливе перше кохання. Хоча в кого воно буває щасливим?
Кохання - в твоїй голові
Хай там як, тисячі людей витрачають життя на те, щоб розібратися, що коїться в головах і серцях тих, хто, можливо, про них взагалі не думає. Замість того, щоб зазирнути у власну душу.
Поширена думка: якщо ви сумніваєтесь у коханні партнера, значить, він точно вас не кохає. Погоджуюся із застереженням.
У людей різні уявлення про любов та її прояви. Це залежить не лише від темпераменту і характеру, а й від життєвого досвіду, рівня освіти, системи цінностей.
Якщо вони у вас дуже різні, ви можете просто не помічати і не цінувати чиїхось щирих намірів ощасливити вас.
Та не варто з'ясовувати, чому він не сказав чи не зробив те або інше. Прислухайтеся до себе. Некомфортно на першому, другому, третьому побаченні - сміливо прощайтеся.
Швидше за все, це не ваша людина. Тож будьмо чесними і не гаймо часу. Інакше ризикуємо поповнити лави страждальців.
Чи, можливо, ви живете з ілюзією ідеального кохання, таким собі комплексом принцеси. Зрозуміло, що реальні чоловіки блякнуть порівняно з омріяним образом принца на білому лімузині.
Тож раджу вам швидше подорослішати і приймати дійсність такою, якою вона є. Це справді цікаво.
Не можна "хотіти, щоб він..."
Багато хто заперечить: мовляв, можна ж усе життя перебирати! Так. А можна таким чином швидше зустріти коханого.
Та й чи краще це - довгі роки терпіти, тамувати роздратування, ображатися, бо не здатен побороти страх якийсь час бути самому?
До речі, знаю достатньо людей, хто не припиняє стосунки, які себе вичерпали, бо ще не знайшли нікого кращого. Але ж поки ми не звільнимося від попередніх відносин, місця новому коханню не буде.
Це стосується і так званих паралельних зв'язків. Тобто тих, хто зустрічається з одруженими. Або сам, маючи сім'ю, закохався.
Відкинувши моральний аспект, скажу, що такі романи зазвичай тягнуться довго і нещасливо. Тому якщо вже так сталося, і ви хочете, щоб одружені коханий чи кохана зробили вибір, зробіть його самі.
Запит "хочу, щоб він, вона" є невиправданим. Адже ми не в змозі вирішувати за когось.
Зате ми можемо запропонувати партнеру завершити стосунки з попереднім шлюбом. Ви ж поки почекаєте. Практика свідчить - це найкраща перевірка на міцність і справжність почуттів.
