На Маріни-Пимени наші пращури спостерігали за лелеками, передає Ukr.Media.
Подвійну назву свято отримало на честь двох святих преподобного Пимена і мученика Маріна.
Пімен Многоболезний народився в 11 столітті, з дитинства був хворим і слабким дитиною. Він гаряче благав батька і матір віднести його в Києво-Печерський монастир. Батьки послухалися і, прийшовши в обитель, стали молитися про одужання сина. Однак сам Пімен просив Господа про інше — про продовження страждань, а також про постригу його в чернецтво. Обряд постриження над ним, за переказами, здійснили ангели, і коли кілька мешканців монастиря вийшли до Пімену, вони знайшли його вже одягненим в чернечі одягу.
Преподобний багато років провів у важкої хвороби, але одного разу сам зцілив одного ченця, такого ж немічного, як він. В обмін він взяв з брата слово служити хворим до самої смерті. Однак чернець був ледачий в служінні, і його знову спіткала хвороба. Тоді Пімен знову вилікував його — з тим же настановою. За три дні до смерті Пімен одужав і попрощався з усією братією.
Ім'я другого святого, якого шанують в цей день, – мученик Марін, який жив за часів римських імператорів Валеріана і Галлієна (3 століття). За переказами, святого стратили язичники, відрубавши йому голову.
На Маріна-Пимени наші пращури спостерігали за лелеками: якщо птахи готувалися до відльоту на південь, чекали на холодну й ранню осінь.
Господині в цей день зазвичай подавали на стіл пироги з малиною. А чоловіки примовляли, жартуючи: «Маріни — не шукай у лісі малини. Дівки ліс обійдуть, дочиста оберут». Урожай солодкої ягоди починав сходити. «Через літо по малину в ліс не ходять», — у північних регіонах ця приказка була вже актуальна, так як відчувалася наближається осінь.
