"На Михайлове Чудо нічого не робили, Боже сохрані! — розповідає 70-річна Ганна Лебединська із села Петропавлівка Куп"янського району на Харківщині, передає Ukr.Media. — Моя бабушка розповідала: було у їх пара волів, і дід каже: "Поїду вивезу сіно". А баба йому:"Не трогай, бо сьогодні Михайлове Чудо". — "Буде чудно, як я вивезу сіно", — відповів дід. Тільки запріг волів і од"їхав — гоп! — упав віл і здох. Баба тоді: "Оце, дивися, і Чудо". Більш ніколи на це свято не робили й нам приказували".
Тих, хто не вірить в його силу або насміхається над ним, Михайло карає миттєво.
— Михайлове Чудо — це великий і страшний празник, — каже Клавдія Садовська, 80 років, із цього ж села. — Він такий празник, шо якшо ти нагрішиш, то він пойде і того ж дня отомстить. Ми якось з дєдом їхали на мотоциклі, він не вірив у це й говорить: "Що це за Михайлове Чудо, шо я не знаю?" А я кажу: "Да це ж празник мститєльний, Михайлове Чудо". Дак ми мотоциклом того ж дня ледь не перекинулися і чуть не вбилися на смерть. Ну тепер він уже узнав, шо це за Михайлове Чудо. Нєззя, нічого нєззя робить — отомстить момєнтально. Він не протягає, того ж дня одмічає.
Святий Михайло має репутацію підступного, злопам"ятного й лихої вдачі. Щоб його не образити, на Михайлове Чудо чоловіки не рубали сокирою, не стругали, не пиляли й не різали ножем. Жінки не пряли й не ткали.
— То Михайло такий — шо-небудь а встроє, — розповідає 88-річна Тетяна Павленкова із села Подоли неподалік Петропавлівки. — У нас тут один начав строїться, а дома в нього ж тільки одна сокира та ножовка і більше нема інструментації. Тільки в мастерську в калхозну їхати. А там баби, сусідки кажуть: "Мишко, та ти б не їхав робить — сьогодні Михайлове Чудо". — "Ну а як треба? Стройка ж". Поїхав і отчикмажив собі руку.
Сусідка баби Тані, Зінаїда Закопайло, 74 роки, згадує, як святий покарав її знайому:
— У моєї подруги Райки була стара хата. І тьотка на Михайлове Чудо мазала около. Оце віранда, і навкруги хати — около називається. Ідуть люди й кажуть: "Танько! Та сьогодні ж Михайлове Чудо! Що ж ти робиш!" А вона: "Я помажу, а він хай сміється!". А воно хатка височенька була. Та як упала вона з тих козлів, як начала бити її "чорна болєзнь", і била да поки і задавило.
Святий Михайло любить "почудити" над тими, хто забув про його свято. 84-річна Марія Ситник із села Піщана на Куп"янщині від матері чула про злі жарти святого:
— Ото один чоловік поїхав сіяти на озиміну. Йому люди й кажуть: "Куди ти їдеш?" — "Куди? Хіба не бачиш— сіяти". — "А сьогодня ж праздник Михайлове Чудо". — "Чудно ж буде, як засію ниву". От приїхав на ниву, став борону знімати. Та задів голову між бильця борони, шоб на плечі її взяти і знести на ниву. Та так із бороною цілий день по ниві і проходив до вечора, аж поки смеркло. Аж тоді опомнився. Тоді положив борону на віз і приїхав додому. Потом і дітям заказав на Михайлове Чудо нічого не робити.
Архістратиг пробив жезлом ущелину в горі
Біля міста Гієраполя на заході нинішньої Туреччини у VI ст. язичники хотіли знищити церкву на честь предводителя небесного воїнства архістратига Михаїла. З"єднали в один потік дві гірські річки й направили їх на храм. Явився архістратиг, ударив жезлом у гору, й вода поплила в ущелину, що з"явилася від удару. Церква вціліла. Місце, де це сталося, назвали Хони — ущелина. На згадку про цю подію 19 вересня святкують Чудо архістратига Михаїла.
