Овечу вовну пряли, а з ниток плели теплі шкарпетки і рукавиці, передає Ukr.Media..
Свято отримало назву на честь двох святих, пам'ять якого відзначається сьогодні, — Анастасії Римлянині і Аврамия Ростовського.
Свята Анастасія жила у 3 столітті в Римі. Вона народилася в знатній сім'ї, але рано осиротіла і виховувалася в жіночій християнській громаді під наставництвом стариці Софії. У 20 років перед градоначальником Провом вона відкрито сповідувала віру в Христа і відкинула вимогу поклонитися язичницьким богам. Пров виставив дівчину голою перед народом, у відповідь Анастасія почала викривати градоначальника в гріхах. За це він наказав піддати її тортурам і стратити.
Преподобний Аврамий Ростовський жив у 11 столітті на Русі. Згідно з переказами, він поставив собі хатину на озері Неро, де племена весь і меря поклонялися ідолу каменному бога Велеса. Одного разу преподобному з'явився апостол Іоанн Богослов, який дав йому жезл, увінчаний хрестом. Жезлом Аврамий поламав ідола і спорудив на цьому місці храм в ім'я Іоанна Богослова. Згодом святий навернув багато поган.
Святу Анастасію на Русі вважали заступницею овець, а святого Аврамія — покровителем овчаров, які в цей день справляли своє свято.
Пастухів на Аврамія пригощали всім селом. Жінки приносили їм гостинця — пироги з свіжого борошна. Говорили, що завдяки такому подарунку вівці будуть здорові і сохранни. Самі ж вівчарики влітку, пасучи овець, ставили на деревах ікону святої Анастасії: казали, що вона одна може вберегти домашніх тварин від вовків.
З цього дня селяни в північних районах починали стригти овець, у південних стрижка, навпаки, закінчувалася. Овечу вовну пряли, а з ниток плели теплі шкарпетки і рукавиці або ткали теплі тканини для зимового одягу.
Дітям загадували загадки про овець. Наприклад, такі: «По горах, по долах ходить шуба та кафтан»; «Не пряде не тче, а людей одягає». Існували і приказки про овець: «Руном з вівці одягалися і батьки»; «Вівця не пам'ятає батька, а їй сіно про запас не йде: сита — кричить, голодна — кричить».
