Формування правової системи, а з нею і визначення функцій прокуратури на території сучасної України почалося в глибокій старовині, передає Ukr.Media.
В скіфській державі норми права захищали життя, майно, привілеї царської сім'ї та родоплемінної знаті, формувалася функція нагляду, а, значить, існували і наглядачі.
В VI-IV століттях до н.е. в Північному Причорномор'ї з'явилися грецькі поселенці. Законодавча ініціатива у еллінів належала народним зборам, радам міст, їх головам, колегіям, а також своєрідним попередникам сучасних прокурорів — номофілакам (стражам законів), які повинні були стежити за поведінкою людей і посадовців і вимагати від них виконання законів.
В Х сторіччі почало формуватися князівське законодавство староруської держави Київської Русі. Ще княгиня Ольга, встановивши норми і пункти збору данини, посилила функції нагляду. Статути князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого внесли важливі нововведення у фінансове, сімейне і кримінальне право. Велике значення у формуванні правової системи мало прийняття зводу великокняжих законів, що отримав назву «Руська правда». Істотна роль в «Руській правді» відводилася нормам кримінального процесу і права. А оскільки цей процес належало контролювати то, ймовірно, це було наступним кроком в розвитку функції нагляду.
У 1578 році на сеймі Мови Посполитої був утворений Луцький трибунал — вищий суд України. В наступному, в 1579 році, в Батурині був утворений Український трибунал, який складався з семи департаментів. Депутати трибуналу щорічно обирали прокурора (инстигатора), який спостерігав за порядком подання позовів до суду.
Посада прокурора збереглася в Україні і в XVII сторіччі. В Українському трибуналі разом з гетьманом і іншими вищими чинами засідав і прокурор.
У 1722 році Петро І заснував державний орган для здійснення нагляду за дотриманням законної діяльності центральних і місцевих органів державної влади. Царська імператорська прокуратура, куди входили і органи прокуратури України, проіснувала до жовтня 1917 року.
Після жовтня 1917 року почався новий етап створення держави і національного самовизначення народу України, етап отримання суверенності. В Українській Народній Республіці (УНР) в грудні 1917 року була заснована Прокураторія, а вже наступного місяця Центральна Рада прийняла Закон «Про створення прокурорського нагляду в Україні».
За часів правління гетьмана Скоропадського (квітень-грудень 1918 року) приймається Закон «Про утворення державного Сенату».
При створенні в грудні 1918 року Директорії УНР вступає в дію Закон «Про установу прокурорського нагляду в Україні» і поновлюється діяльність Генерального Суду під назвою «Верховний Суд Української Народної Республіки».
За радянських часів Державна прокуратура в Україні була організована в системі Наркомюста 28 червня 1922 року Положенням про прокурорський нагляд.
Законодавство про прокуратуру постійно розвивалося. В 1923 році Прокуратура була введена до складу Верховного Суду СРСР. А пізніше, в 1933 році, утворюється Прокуратура Союзу РСР як централізована система з правом загального керівництва діяльністю прокуратур союзних республік, а разом з тим затверджується Положення про Прокуратуру Союзу РСР.
Слід зазначити, що на Нюрнберзькому процесі головним обвинувачем від Радянського Союзу був прокурор Української РСР Руденко.
З моменту проголошення України суверенною і незалежною державою розпочався новий етап розвитку прокуратури. Після прийняття та введення в дію з 1 грудня 1991 року Закону України «Про прокуратуру» і ряду інших нормативних актів створена правова база організації і діяльності органів прокуратури незалежної України.
Відповідно до положень Конституції України функції прокуратури відповідають передусім позиції формування правової держави.
