"У мене був божeвiльний один рік, за який мені соромно до цих пір" - Влад Яма

Танцюрист розповів про перші заробітки і знайомство з дружиною, передає Ukr.Media.

Український танцюрист, хореограф, а також суддя телевізійних проектів (“Танці з зірками”, “Танцоюють всі!”) розповів про перші заробітки, знайомство з дружиною, сина Леона і що його може вивести з себе.

– Влад, в дитинстві ви ким мріяли бути?

– У дитинстві я мріяв бути водієм хлібного автомобіля. По-перше, мені хотілося їздити за кермом великої машини, а по-друге, приносити користь людям. А у 8-му класі я вже почав вибирати між танцями і юриспруденцією.

Я серйозно захопився правознавством, в 9 класі виграв районну та обласну олімпіади. Був навіть на всеукраїнській, але потім все-таки вирішив сконцентруватися на танцях. Батько поставив мені умову, що вони з мамою дають мені самому право вибору майбутньої професії, але тільки при одному моменті – якщо я їм пообіцяю, що своєю справою в майбутньому зможу прогодувати сім'ю.

Я, звичайно, сам не розумів, як це буде відбуватися, але дивився на свого тренера, у якого це виходило, і тому дав позитивну відповідь.

– Викладати ви почали ще в школі?

– Так, а вечорами ще виступав в арт-ресторані. Заробляв по мірках школярів непогані гроші.

– Скільки вам було років, коли ви прийняли рішення переїхати з рідного Запоріжжя до Києва?

– Мені було 19, коли надійшла пропозиція танцювати в київському спортивно-танцювальному клубі. Перший час міста я практично не бачив, пересувався виключити за маршрутом дім-робота-дім. Перший місяць жив безкоштовно у знайомих моїх батьків, потім почав знімати кімнати, але все це закінчувалася дуже сумно.

То виявлялося, що господар – aлкoгoлік, то кішка сусіда, на мене кидалася, загалом, постійні прoблеми. А коли прийшов час вступу до магістратури інфізу, я взагалі розлютився і переїхав в общагу. У підсумку рік там прожив, де знайшов прекрасних друзів і знайомих, з якими дружу донині.

– Це правда, що до того, як потрапити в шоу “Танці з зірками”, ви працювали в шоу-балеті Freedom?

– Так, причому перший рік я був у другому складі. На той момент я працював з групою “Алібі” та отримував 45 доларів на місяць. А оскільки кімната, яку я знімав, коштувала 40, я навіть вважав себе успішною людиною. На пельмені ж вистачало (посміхається). Звичайно, це був не єдиний мій заробіток.

Я намагався викладати, влаштовувався в фітнес-клуби, які тільки почали відкриватися. Крім “Алібі” я, до речі, ще з'їздив у великий тур з Лолітою Мілявською. Уже згодом я потрапив до першого складу, де працював з хлопцями, які танцюють в колективі і до цього дня.

– Чому ви пішли з цього балету?

– Просто так склалося. У цей момент в моєму житті з'явилися перші “Танці з зірками”, а після них – всеукраїнські тури з Наталею Могилевською. До речі, запросити мене в партнери Наташі порадила якраз Олена Коляденко (керівник балету Freedom. – Авт.). У всіх були визначені партнери, не вистачало тільки для Руслани Писанки.

Через тиждень після проб з Писанкою мені подзвонили і сказали, що з Русею я танцювати не буду, але знову запросили на проби, але вже з Могилевською. Як потім виявиться, на той момент Наташа вибирала між трьома партнерами, серед яких, до речі, був і Дмитро Дікусар.

А потім була одна коротка розмова по телефону. Наташа мені зателефонувала і запитала, чи вмію я танцювати гарячі, ceксyальні латиноамериканські танці. Адже на кастингу ми спробували тільки вальс, і вона не змогла розглянути весь мій потенціал. Я так це запам'ятав. І не знаю чому, але в той момент, незважаючи на свою сором'язливість, без паузи відповів, що звичайно вмію танцювати і цей стиль (сміється).

– Фраза “прокинутися знаменитим” відповідає вашому життю?

– По суті так, я чітко пам'ятаю, коли мене почали впізнавати на вулицях. Хоча морально я вже був до цього готовий. У цьому, до речі, велика заслуга Наташі. Вона заздалегідь мене попереджала, що це може статися, що до мене будуть підходити на вулиці з проханням про фотографії або автограф, але я до останнього щиро в це не вірив.

Але коли це сталося вперше, я, безумовно, здивувався, але скажімо так, дах мені не знесло.

– А до такої підвищеної уваги з боку протилежної cтаті ви були готові?

– Ось до цього ні. Раніше я ж взагалі соромився підійти першим до когось познайомитися. Тільки років в 20 я почав себе переборювати, тренувати свою впевненість.

– А своєю популярністю ви хоч користувалися?

– Ой у мене був божeвiльний один рік, за який мені соромно до цих пір. Це все було як раз перед зустріччю з майбутньою дружиною. Слава Богу, що цей рік був всього один в моєму житті. Мені було 25, я був гарячий і молодий, і майже кожні вихідні відпочивав з друзями в клубі. До речі, там же я в підсумку і зустрів Лілю.

– Як саме ви познайомилися?

– Я перший помітив Лілю, і перша думка була – що ця дівчинка дуже красива і недоступна для мене. Я нічого про неї ще не знав, це було чисто зовнішнє враження. Вже потім я почав наводити довідки, хто вона, чи є у неї хлопець. До речі, всі чомусь думають, що Ліля теж професійно займається танцями, хоча це не так. Ліля має диплом менеджера з туризму, а ще відмінно знає англійську мову.

– Ви дуже фактурний для кіно. Впевнена, вас часто запрошують на кастинги, чи ні?

– Ні, останнім часом взагалі не запрошують, хоча спочатку були якісь спроби в серіали, повний метр. Але це нічим не закінчувалося. Зараз я вже розумію чому. Раніше ж у мене був помітний запорізький акцент. Сам я цього не помічав, але близькі люди підказали.

Якщо я сильно розслабляючись, то і зараз може вискочити “гекання”, “чоканье”, але я з цим активно борюся. Навіть з педагогом півтора року займався, щоб відкоригувати свою промову.

– З приводу вашого характеру. Ви взагалі образливий?

– Напевно, так, але з роками навчився швидше відходити, не витрачати час на це. Мені здається, життя не настільки довга, щоб ще виділяти час на образи.

– А що вас може вивести з себе?

– Тупість, невігластво, непрофесіоналізм, а ще повільність.

– Ви справляєте враження такої щирої, відкритої людини. Цим користувалися інші люди?

– Бувало, деякі дівчата вили з мене мотузки. Я навіть плакав ночами, але через це ж багато проходять.

– А ці дівчата потім вам дзвонили, коли ви вже стали відомим на всю країну?

– А я з колишніми не спілкуюся, хоча від якихось друзів мені і доходить про них інформація, мовляв, та заміж вийшла, та дитину наpoдила. Але ця внутрішня радість за них швидко проходить. Зараз усі мої думки і справи крутяться навколо сім'ї.

– До того як зробити Лілі пропозицію, ви сім років жили в цивільному шлюбі. Не кожна дівчина буде так довго чекати.

– Згоден, тільки сильна і віддана (посміхається). Я дійсно довго думав і не наважувався на цей серйозний крок. Я з дитинства вирішив для себе, що якщо одружитися, то один раз і на все життя. А на той момент вже кілька моїх друзів встигли не тільки одружитися, але і розлyчитися.

Тому я сказав собі, що краще буду довше думати, але зроблю це єдиний раз. А ще мені чомусь здавалося, що якщо я оголошу, що одружуся, то втрачу частину роботи. Адже існує ж міф, що відомі чоловіки, щоб привернути більшу увагу жінок, повинні бути обов'язково вільними. Хоча зараз я розумію, що це смішно і навіть нерозумно.

– А сама Ліля не наполягала на штампі в паспорті?

– Все почалося з напівнатяків. Потім були конкретні розмови, причому деякі аргументи були дійсно смішними. Наприклад те, що подружки Лілі їй надзвонюють, і кажуть, що я несерйозний. Але на мене це взагалі не працює, подружки ніколи не були для мене авторитетом (посміхається). Але коли я почав уявляти, що Ліля відчуває в цей момент, ось тоді до мене почало доходити, що треба щось міняти.

– І як ви, власне, зробили пропозицію?

– На Новий рік, відразу після опівночі. На годиннику було рівно 12:12. Це моя улюблена цифра. Напередодні я потайки купив кільце, ну і, як годиться, став на коліно перед Лілею. Той Новий рік ми зустрічали удвох. Приготували традиційне олів'є, іншу закуску, а ще дрогобицьку ковбасу.

І ось в той самий момент, коли я вимовляв одне з головних питань у своєму житті, у Лілі в роті виявився шматок дрогобицької ковбаски. Ми так це запам'ятали, що тепер це наша улюблена ковбаса (сміється). Зараз я, звичайно, розумію, що потрібно було робити пропозицію раніше, а з іншого боку, нічого вже не змінити, так що я ні про що не шкодую.

– І через скільки часу після пропозиції ви відгуляли весілля?

– Це збіг, але рівно через 9 місяців. Вaгiтні на той момент ми ще не були. Ліля, до речі, за цим дуже стежила, щоб потім ніхто не посмів сказати, що наше весілля трапилася “по зальoту”. Тому у нас все за класичним сценарієм – пропозиція, весілля, дитина.

– Яка була ваша перша реакція, коли Ліля повідомила вам, що вaгiтна?

– Я спочатку нічого не зрозумів. Вона вийшла з тyaлeту і просто тримала в руках цю паличку. Перші секунди я не міг повірити своєму щастю. Це такі нові відчуття, яких я раніше точно не відчував. Їх не можна порівняти ні з чим, тому я бажаю кожному чоловікові хоча б раз їх випробувати. А перебуваючи в животику, Леон пережив дуже складні моменти.

Ми якраз закінчували будівництво, робили ремонт в новому будинку. З цього приводу ми навіть жартували, мовляв, головне тепер, щоб він не став будівельником (сміється). Адже він стільки слів чув від підрядників, електриків, малярів, які до нас приїжджали. Ми разом з Лілею керували усіма процесами, і вона ще за тиждень до пoлoгів приїжджала додому, щоб все проконтролювати.

– Скоро Леону виповниться вже два роки. А коли ви в перший раз залишилися один на один з сином?

– Перший раз це було, коли йому був місяць. Лілі вдома не було десь годину, але я цю годину не забуду ніколи. Як тільки Ліля вийшла за поріг, відразу включилася “сирена”. Я хвилин 15 намагався всіма способами її “вимкнути”, але нічого не виходило.

Це зараз ми вже зрозуміли, що Леон за характером не дуже спокійний. Тобто я знаю, що є діти більш “обезбашені”, але він дійсно дуже активний. До речі, при сторонніх, він, навпаки, мовчазний і стриманий. А коли ми один на один, ох він і влаштовує нам спектаклі (сміється).

– Зазвичай, коли дитині півтора-два роки, батьки замислюються про сестричку або братика для нього

– Ми теж замислюємося. Хочемо сестричку або братика, обговорюємо це через день, але це передбачити ж неможливо. Але сильно відтягувати не хочемо, у нас немає стільки часу, адже ми відносно пізно до цього прийшли. Тому ще 10 років в запасі у нас немає.

– Хто головний у вас в родині?

– Я абсолютно щиро впевнений, що головний я. Але дружина мені багато в чому допомагає, спрямовує, іноді навіть підштовхує. І мені це подобається.

– За останні місяці ви дуже схудли. Ви до сих пір сидите на жoрcткій дієті?

– Уже трошки вгамувався. А ще півроку тому я був страшенно незадоволений собою. Причому інші це, може, і не помічали, я ж бачив кожен зайвий сантіментр на тілі. Це почалося після наpoдження сина, коли я почав за ним щось доїдати. Згодом це увійшло в звичку і пішло-поїхало. Але потім я все-таки взявся за себе і сів на сувору дієту.

– А яка була ваша максимальна вага в житті?

– Мій максимум – це 84 кг, при зрості 180 см. З такою вагою взагалі не танцюють і такий живіт в Instagram не показують. Цим реально можна налякати людей (сміється).

– І в один прекрасний день ви вирішили взяти себе в руки?

– Так, саме так, я сам вирішив. Жорстко став стежити за харчуванням, додав в графік регулярні кардіонавантаження. І зміг скинути 10 кг. Зараз нарешті нормально себе почуваю. Їм м'ясо, рибу, можу навіть дозволити келих вина.

– Ви займаєтеся кількома своїми танцювальними студіями по всій Україні. А приватні уроки ви теж проводите?

– Не часто, але буває. Іноді готую пари до конкурсів або займаюся з дорослими дівчатами, які танцюють для себе.

– А бували випадки, коли дівчата купували заняття, тільки заради того, щоб з вами познайомитися?

– Спеціально для цього, щоб відсіяти разові історії, у мене є мінімальний пакет на 10 занять (посміхається). А взагалі на моїй пам'яті був один випадок, коли дівчинка купила абонемент, тільки щоб поспілкуватися зі мною наживо. Звичайно, це трохи прикро, що люди не танцями займатися прийшли, а просто, щоб потім попонтуватися перед друзями фотографіями зі мною, мовляв, мене сам Яма тренував.

– А cтрuптuз вам коли-небудь пропонували станцювати?

– Cтрuптuз ні, але я жартував років вісім тому, що якби навіть і запропонували, то менше ніж за 100 000 доларів цього б не зробив. А оскільки зараз курс змінився, та й моє ставлення до цього питання, ця цифра становить мінімум мільйон доларів (посміхається).

– Не можу не запитати про проект “Танцюють всі!”, Який на початку цього року закрили (Влад Яма – єдиний серед суддів, хто був в шоу всі 9 сезонів. – Авт.). Які спогади у вас залишилися?

– Дуже приємні. За останні два роки ми були вже в режимі очікування, що все наближається до свого логічного завершення. Судячи з рейтингів, цифр, ми здогадувалися, що проект можуть закрити. Найбільше в цьому проекті ми здружилися з Раду Поклітару.

А ще з Танею Денисовою, якщо бачимося, то теж прекрасно спілкуємося – про дітей, творчі плани. Правда, вона так часто змінює номери телефонів, що додзвонитися до неї буває проблематично.

– До речі, хотіла дізнатися про тусовки. Раніше вас часто можна було зустріти на різних світських заходах.

Зараз же, крім як на зйомках, ви ніде не з'являєтеся. З чим це пов'язано?

– А ми вже років 3-4 практично нікуди з Лілею не ходимо. Нам там нудно. Коли ми тільки познайомилися, у нас тиждень буквально був розписаний по годинах. Через день ходили на різні заходи.

Більш того, ми вважали це цілком нормальним, всі ж так роблять. А потім всі ці вечірки стали однотипними. На них ми зустрічали одних і тих же людей. Тим більше, через вечірки вільного часу залишалося мало, а задоволення від “світськості” ми ніякого не отримували. І ось ми прийняли рішення з ними зав'язати, про що ні краплі не шкодуємо.