Чи насправді Ісус - нащадок Давида?
Але звідки нам відомо, що євангелісти не вигадали ці генеалогії, «підігнавши» їх у відповідності з пророцтвом? Вони зі співчуттям ставилися до Ісуса й, можливо, прагнули прикрасити правду, інформує Ukr.Media.
У наших спробах з'ясувати істину стануть у пригоді свідчення вороже налаштованих очевидців. Вони особисто були присутні під час певних подій, тож мали мотив для спростування фактів, що могли бути неправдивими. Припустимо, що особи А і Б потрапили в дорожньо-транспортну пригоду. Вони звинувачують одна одну - тож являються вороже налаштованими очевидцями. Якби особа А заявила, що вона бачила, як особа Б набирала повідомлення в телефоні за мить до аварії, і особа Б визнала цей факт, тоді можна прийняти, що ця частина суперечки правдива - бо особа Б нічого не отримує в разі признання нею цього факту.
Подібним чином, слова вороже налаштованих очевидців того часу можуть допомогти нам зрозуміти, що ж насправді трапилося з Ісусом. Дослідник Нового Заповіту Д-р Ф. Брюс розглянув посилання іудейських рабинів на Ісуса в Талмуді й Мішні. Він виділив наступний коментар про Ісуса:
Улла сказав: Ви б повірили, що для нього (тобто Ісуса) хтось би так ревно шукав захисту? Він був обманщиком, і Всемилостивий каже: «Не милосердься над ним і не скривай його» (Второзаконня 13:9). Випадок з Ісусом відрізнявся, адже він був наближений до царства”.
Ось як Ф. Брюс коментує дане твердження рабинів:
Зображуються спроби знайти для нього захист (відчувається виправдовувальна нота в адресу християн). Навіщо їм намагалися захистити того, хто винен в таких злочинах? Тому що він був «наближений до царства», тобто до Давида.
Інакше кажучи, вороже налаштовані єврейські рабини не оскаржували твердження євангелістів про те, що Ісус походив із роду Давида. Однак, вони ставили під сумнів слова Ісуса про те, що він являється «Христом», і виступали проти постулатів Євангелія про нього, але при цьому погоджувалися, що Ісус дійсно походить із царської родини Давида. Тож ми знаємо, що євангелісти не просто вигадали історію про походження Ісуса, аби пророцтво «справдилося». Слова вороже налаштованих очевидців не розходяться з цим моментом.
Народження від діви мимохідь згадується в статті "Початок Адама”. Новозавітні автори Лука й Матвій чітко зазначають, що Марія зачала Ісуса, будучи дівою. Матвій також стверджує, що таким чином справдилося пророцтво Ісаї (750 р. до н.е.), який писав:
Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл (тобто, «з нами Бог») Ісаї 7:14 (у вірші від Матвія 1:23 пророцтво вже справдилося)
Можливо, це звичайне непорозуміння. Оригінальне слово на івриті הָעַלְמָ֗ה (вимовляється хаалма) було перекладено як «діва», однак воно має ще друге значення - «молода дівчина», тобто молода незаміжня дівчина. Можливо Ісая в 750 р. до н.е. використав це слово саме в другому значенні. А Матвій та Лука, маючи зі свого боку релігійну необхідність восхваляти Ісуса, невірно розтлумачили, що Ісая насправді мав на увазі «молоду жінку», а не «діву». Додайте до цього несвоєчасну (тобто, дошлюбну) вагітність Марії, і отримаємо «божественне здійснення» пророцтва у вигляді народження Ісуса.
Діва Марія
Наразі розглянемо завершальну частину цієї історії. Хоча неможливо довести, що Марія була дівою, показово, що вона знаходилася на тому єдиному й нетривалому етапі свого життя, коли відповідь на це питання залишалася невизначеною. Марія жила в час великих родин. Часто зустрічалися сім'ї з десятьма дітьми. З огляду на це, який був шанс, що Ісус буде найстаршою дитиною? Адже якби він мав старшого брата чи сестру, ми б точно знали, що Марія не була дівою. У наші дні, коли сім'ї мають у середньому двох дітей, шанси на це рівні 50-50, проте на той час вони рівнялися 1 з 10. Шанси були 9 з 10, що «непорочне зачаття» можна відкинути з тієї простої причини, що Ісус мав старшого брата, але (як не дивно) він не мав.
Тепер звернімо увагу на винятковий час заручин Марії. Якби вона хоча б декілька днів перебувала в шлюбі, здійснення умови про «діву» знову ж таки можна було відкинути. З іншого боку, якби вона не була заручена і виявилася вагітною, у неї не було б нареченого, щоб дбати про неї. Згідно звичаїв тих часів, вагітна й незаміжня жінка залишилася б одною - якщо б її взагалі залишили в живих.
Мене приголомшують саме ці вражаючі й малоймовірні «збіги», через які стає неможливим спростувати народження сина від діви. Ці збіги неочікувані, але настільки узгоджені між собою, ніби Вищий розум організував наведені події для здійснення божественного плану і намірів.
Якби Марія вступила в шлюб до народження Ісуса, або якби Ісус мав старших братів і сестер, вороже налаштовані іудейські очевидці, безумовно, вказали б на це. Натомість виявляється, що в цьому пункті вони повністю згодні з євангелістами. Ф.Ф. Брюс зазначає це, пояснюючи, як саме Ісус згадується в працях рабинів:
Ісус згадується в рабинській літературі під іменем Ісус бен Пантера або Бен Пандіра. Це може означати «син пантери». Найбільш вірогідним поясненням є те, що це спотворене «партенос» - грецьке слово на позначення «діви», що виникло з християнських посилань на нього як на сина діви (ст. 57-58).
Сьогодні, як і при житті Ісуса, існує неприязнь до нього й положень Євангелія, а також значне протистояння його вченню. Але різниця полягає в тому, що в той час жили очевидці, які, будучи налаштованими вороже, мали змогу спростувати основні пункти про Ісуса, якби ці пункти були вигадані або неправдиві.
