До Святої вечері перед Різдвом Христовим у народі готуються особливо старанно, передає Ukr.Media.
Переддень Різдва – Свята вечеря або багата кутя розпочинався з появою на небі першої зірки. У цей день піст був особливо суворим. Перед тим, як сідати за стіл, сім'я читає “Отче наш”, а перша коляда, яку колядують за столом в Святий вечір, повинна бути “Бог предвічний”.
Сімейство вмивається, бо треба змити весь бруд – фізичний і моральний; молиться і збирається навколо столу.
До Святої Вечері господиня готувала 12 пісних страв:
1. Кутя – облущена пшениця з добірного зерна. Декілька вечорів уся родина повинна була перебирати це зерно. Її мішають з медом і маком.
2. Вар (узвар) – сушені фрукти: груші, яблука, сливи, вишні.
3. Капусняк, заправлений олією та пшоном.
4. Горох.
5. Борщ пісний з карасями та грибами.
7. Риба смажена.
8. Риба холоджена.
9. Вареники з сливами та грушами, вишнями та черешнями.
10. Млинці (до борщу).
11. Каша гречана чи пшоняна (особливо приготовлена).
12. Вареники пісні з капустою, з сливами, з грушами.
Дослідники вважають, що 12 страв готують тому, що протягом року місяць оббігає землю 12 разів.
Отже, кожному місяцю присвячена страва. Першою починали їсти кутю – найголовнішу обрядову їжу. Далі годилося скуштувати всіх страв, запиваючи їх узваром. Як каже митрополит Чернівецький Данило, Свята вечеря не полягає у тому, що на столі мусять бути дванадцять страв, бо це – ще дохристиянська традиція. За християнською традицією свята вечеря – це споживання тільки куті (або вареного зерна).
Колись, йдучи у подорож, багатії брали з собою у дорогу усі необхідні харчі, а бідні могли взяти тільки зерно. Так, аби протриматись під час далекої дороги, зерно зав'язували у вузлик та намочували водою. На той час – розмочене та проросше зерно було порятунком для бідних, які довго подорожували. Зерно поливали чимось солодким чи солоним, аби додати йому смаку.
Подорожні пастухи могли собі дозволити їсти зерно з молоком. За словами митрополита Данила, те, що на Святий вечір готують дванадцять страв – людська видумка. Свята Вечеря – спільна вечеря всього роду, за столом мають сидіти всі, від найстаршого до наймолодшого, а в мисках залишають трошки страв – щоби почастувати духів предків, коли вони також завітають на вечерю.
А ще – не дай Боже на Свят-вечір сваритися. Під час вечері батько виходив з кутею надвір і кликав: “Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти. Якщо не хочеш, то не йди. Не морозь ні ягняток, ні поросяток, ні теляток”. У такий спосіб задобрювали сили природи, аби майбутній врожай був гарним. Кутю також кидали в криницю або річку, щоби не було посухи. До теми!
На Свят-вечір не годилося давати в борг ні їжу, ні речі, ні гроші, щоби не потрапити у злидні. А борги намагались до цього дня віддавати.
З віри в «магію першого дня» походять і магічні дії. Так, у лужичан, чехів і словаків, за давнім звичаєм, на Різдво рахують гроші, кладуть їх на стіл, аби весь рік не переводилися. Польські звичаї зобов'язували у різдвяний Свят-вечір простити всі образи і зберігати гарний настрій. Спостерігали, хто прийде першим у дім на Свят-вечір, тобто буде полазником.
У багатьох районах Польщі, Чехії, Словаччини вважають, що полазник-чоловік провіщає добробут всьому дому, а полазник-жінка – лихо і хвороби. У Польщі святвечірній гість повинен відразу ж сісти і “квоктати”, щоби кури на весні скоріше висиділи курчат.
