Не можна сказати, що фільм «Смерть Сталіна» ображає релігійні почуття всіх комуністів. Він їх не ображає — він їх нищить, передає Ukr.Media. Випікає розпеченим напалмом (так, ми знаємо, що рідкий напалм і ніяк не здатний бути розпеченим, але тут і далі все списуємо на емоційні поетичні образи).
Ні, це не антирадянський змова. Зрештою знята ж тисяча потішних фільмів про Гітлера. Ніхто ж не кричить, що кінематографісти організували змову проти фюрера. Просто навіть самий тупоумний сценарист або стендап-комік знає: про Гітлера жартувати нескінченно легко, його навіть на Місяць можна евакуювати разом з динозаврами і фільм про це зняти.
А те, що про Сталіна як-то не знімають комедій — це ж непорозуміння навіть. Чим Сталін гірше Гітлера? Ну чому, скажи, Сталін гірше Гітлера? Нічим! Навіть про Кім Чен Ина комедія є — уморная, до речі, там ще в фіналі «Wind of Change» Scorpions грає.
Хоча самого Сталіна в описуємо фільмі спостерігається трохи — кіно ж не дарма зветься «Смерть Сталіна», Йосип ще на початку картини слухняно виконав те, що йому належало за сюжетом — відкинув шпори. Далі партійна верхівка Радянського Союзу в паніці і роздраю намагається закопати його швидше і поділити осиротілу владу. Робити і те, і інше одночасно виходить добре не у всіх.
Британці в кооперації з французами поставили це кіно по французькому сатиричному коміксу La mort de Stalinе, який виглядав точно як на картинці нижче.
Важко сказати, комікс тому виною, або ж сама команда на майданчику зібралася добірна, але балаган в результаті вийшов якийсь підозріло справжній. Наче кіно писалося агентами іноземної розвідки, сорок років простоявшими в радянських чергах і знайомими з усіма політичними анекдотами, в тому числі і не розказаних. Так, фільм «Смерть Сталіна» — чистої води плід сивої фантазії, але складений без змісту журавлини і з глибоким зануренням в тему.
Звичайно, вони взяли події, в реалі зайняли півроку в 1953, так утрамбували їх на екрані десь тиждень-два. Багато досочинили, наплели, прикрасили. Але в основному разбалаганили, оклоунадили і одурдомили. Сама навіть причина смерті абсурдна — улюблена піаністка вождя Марія Юдіна довела старого до інфаркту своїми дисидентськими витівками.
У фільмі образ піаністки Юдіної втілює Ольга Куриленко, що теж гіперболізація, але вже чисто краси, а не заради сміху.
Особливо кінофільму вдалися Хрущов і Берія. За Хрущова у відповіді Стів Бушемі, комедійний дар якого виявляється в рази ядреней зафіксованого в попередніх фільмах. Злочинець і вбивця Лаврентій Берія (чиї, до речі, огидні пригоди і звички у фільмі нічим не маскуються) дістався театральному актору Саймону Расселлу Білу. Той з надзвичайним захопленням і з іскрами в очах довів свого персонажа за півтори години від всемогутнього монстра до розчавленого нікчемності. І це в сатиричному памфлеті, а не якийсь там постановці шекспірівської! Інші актори теж хороші — Станіславський би плакав до упаду.
Все, що тобі будуть говорити про цей фільм — що він кривавий, чорнушний, безсовісний і хамський — це правда. Як буває кіно без кордонів, так «Смерть Сталіна» — комедія без гальм.
Є думка, що «Смерть Сталіна» завадить відсвяткувати ювілей Сталінградської битви. А, адже, правда — ми цілком і повністю згодні! Сам пригадай, коли на екрани вийшов злий голлівудський пасквіль «Поганий Санта», Новий рік пішов коту під хвіст. А ще був випадок з комедією «Гірко!», після показу якої припинилися весілля по всій країні. Люди натовпами вмирають самотніми і неодруженими прямо на вулицях.
Смерть Сталіна (The Death of Stalin), Великобританія, Франція, режисер Армандо Ианнуччи, у ролях: Стів Бушемі, Джейсон Айзекс, Майкл Пейлін, Ольга Куриленко, Саймон Рассел Бив.
