В цей день подружжя виходили у двір, тримаючись за руки, і разом стряхивали іній з дерев, кажучи при цьому: «Що Бог поєднав, те людині роз'єднати не під силу», — на щастя.
Максим вважався розрадником у образах і помічником у бідах, тому в його день згадували добрим словом людей, які колись прийшли на допомогу.
Йому молилися про заступництво вдови і сироти. Шанували в цей день жалісливих людей — добро завжди вважалося ділом Божим, а зло сприймалося як служіння дияволу.
Сходами на небеса вважалася цнотливість, в той час як пороками вистелена дорога в пекло.
У народі говорили, що добрій людині весь світ — дім, а злого і своя хата — чужа, хоча праведним людям і не завжди щастить у цьому світі.
Вважалося, що за добрі вчинки неодмінно воздасться, ну а грішник рано чи пізно отримає відплату по своїх справах.
