Народне свято «Вівсянки» зазначається 3 березня (невисокосний рік). Дата за старим стилем – 18 лютого.
Назва свята походить від однойменної невеликий пташки – символ початку весни. Цей день, як і два попередніх, був присвячений стародавньому міфологічному герою Ярилу – язичницькому слов'янському богу сонця, весни, родючості, буйної сили і тепла. Інші назви свята: «Вівсянка», «Покинь сани», «Ярило з вівсянкою».
В цей день жінки пекли «овсяники» – вівсяне печиво. До речі, його нескладно приготувати і зараз — рецепт простий:
по 400 г вівсяної та пшеничного борошна, 250 мл теплого молока, 300 г цукру, 1 столову ложку крохмалю, 2 чайні ложки соди, 200 г вершкового масла потрібно розмішати, розкачати, вирізати склянкою «круглешки» або «півмісяці» і спекти.
Овсяниками пригощали рідних, друзів і саму пташку. Вважається, що якщо вівсянці сподобається частування, то вона швидше приведе за собою сонячне тепло, і настане довгоочікувана після холодної зими весна.
Молодь влаштовувала у це свято гуляння та вечірні посиденьки. Назви багатьох днів народного календаря — це результат злиття язичницької і православної традиції. Але день Ярила присвячений не православному святому, а міфологічному й ритуальному персонажу, якого східні слов'яни пов'язували з ідеєю весняної родючості.
Ярило птиці вівсянці наказ давав — пора починати співати: «Покинь сани, покинь сани!» Приліт вівсянки обіцяв швидке настання тепла.
Люди говорили, що у цей день немає від Ярила укриття снігу, топить він його, не шкодуючи сил.
Також помічали: «Багато снігу – багато хліба; багато води — багато трави»; «Снігу надує — хліба прибуде; вода розіллється — сіна набереться».
Втім, погода була мінлива, про що свідчить така приказка: «тече зверху — знизу морозить».
